У Дніпровському національному університеті ім. Олеся Гончара 3 червня вшанували пам'ять колишньої викладачки, археологині, докторки історичних наук та професорки Ірини Ковальової. Вона померла 7 травня 2025 року у Варшаві у віці 94 років. Згадати про науковицю зібралось близько 50 людей: друзі, колеги та колишні студенти.
Ірина Федорівна понад 50 років викладала в університеті, активно продовжувала наукову діяльність й на пенсії. Вона — авторка понад 150 наукових праць, включаючи шість монографій та навчальних посібників. Підготувала вісім кандидатів та одного доктора історичних наук. А її лекції та спогади, зокрема "Життя, проведене в могилі", стали подією в науковому середовищі.
Голова профкому ДНУ Євгеній Сніда розповів: навчався в Ірини Ковальової у 2008 році, це був передостанній курс, на якому викладала археологиня.
"Жодного разу вона не читала лекції з аркуша, весь матеріал лився з неї як пісня", — зазначив він.
Студентом професорки був і нині декан історичного факультету Дмитро Архірейський.
"Наприкінці 80-х років Ірина Федорівна вже була живою легендою, про неї студенти пошепки розповідали міфи, бувальщини. Я не пам'ятаю жодного студента, який би відгукувався про неї без пієтету, вона дійсно була "глиба". Для мене особисто ця втрата — як завершення епохи", — сказав декан.
Проректор з наукової роботи "Дніпровської політехніки" Ігор Нікітенко додав, що саме Ірина Ковальова допомогла йому обрати напрям досліджень — археологічна піктографія, якою він досі займається.
"Вона завжди казала, що археологія це не тільки розкопки, а це комплекс наук. Це була людина, яка зналась на багатьох науках, не тільки в історії й археології. Ірина Федорівна зробила наше місто, наш регіон центром археологічної науки", – розповів чоловік.
Що відомо про Ірину Ковальову
Ірина Ковальова народилася 29 жовтня 1930 року в Дніпропетровську (нині — Дніпро). У 1954 році закінчила історичний факультет Дніпропетровського державного університету. Після трьох років роботи вчителькою історії та п’яти років науковою співробітницею Дніпропетровського історичного музею ім. Д. І. Яворницького у 1961-му вона приєдналася до викладацького складу університету, де навчалася, і працювала там до 2015 року.
Протягом 1960–1990-х років Ірина Федорівна досліджувала історію населення Середньої Наддніпрянщини та Степової України від неоліту до пізньої бронзової доби. У 1971 році заснувала новобудовну археологічну експедицію Дніпропетровського державного університету, яка у 1993 році була трансформована у науково-дослідну лабораторію археології Придніпров’я.
Серед наукових досягнень Ірини Ковальової — відкриття постмаріупольської (квітянської) культури енеоліту та маївської (бережнівсько-маївської) зрубної культури бронзової доби. У 1987 році вона захистила докторську дисертацію на тему "Історія населення пограниччя Лісостепу і Степу лівобережного Подніпров’я у пізньому енеоліті – бронзовому віці".
За видатні заслуги перед вітчизняною наукою Ірина Федорівна була нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня у 1998 році. У 2010 році їй присвоїли звання "Заслужений професор ДНУ імені Олеся Гончара".
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
