В Україні тривають спекотні дні — й експерти радять бути обережними з прямим сонцем. На образ сонця можна натрапити у творах протягом всього розвитку мистецтва — від найдавнішого до сьогодні. Суспільне Культура зібрало сім робіт, у яких автори передають спеку літніх днів — деякі вам можуть надати бажану прохолоду, а деякі зможуть повернути в думках до Криму.
Девід Гокні
"Більший сплеск"
1967
Девід Гокні — ікона попарту, він народився в Великій Британії, але значну частину життя пов'язав зі США та розвитком американського мистецтва. З-поміж усіх зображень басейну, які створив художник у Лос-Анджелесі, ця робота, мабуть, одна з найбільш впізнаваних.
У галереї Tate відзначають її особливий сонічний образ, притаманний середовищу Каліфорнії. Але у цього регіону ще є одна особливість, яку майстерно передав митець, — це відчуття часу та миті, що уповільнюється та мовби завмирає.
Художник пояснював: "Коли ви фотографуєте сплеск, ви заморожуєте мить, і вона стає чимось іншим. Я розумію, що сплеск ніколи не можна побачити таким чином у реальному житті, це відбувається надто швидко. І мене це розважило, тому я намалював це дуже, дуже повільно".
Доротея Шарп
Три сестри
1920–1930
Доротею Шарп називають однією з найбільш впливових англійських жінок-художниць. В її картинах відзначали радість, захоплення від життя, що позначалися у виборі соковитих та яскравих кольорів.
Однак, як і у більшості художниць, життя Шарп не було одразу яскравим. Загалом вона не планувала бути мисткинею. І лише тому, що у віці 21 року отримала спадок від дядька, вона змогла вступити до художньої школи в Річмонді, а згодом до Політехнічного інституту. Після навчання вона поїхала до Парижа, де закохалася в живопис Моне — саме його творчість позначилася на її роботах, що так тяжіють до сонячних сюжетів.
Юрій Єгоров
На яскравому сонці
2000
Одеський морський пейзаж — головний мотив картин Юрія Єгорова, митця, що був залюблений у середовище, в якому виріс. Через ці теми він намагався передати його екзистенційні пошуки, думки про свободу та тему повсякдення, яке його приваблювало.
Єгоров — художник-нонконформіст. Саме на його живописі виросла ціла плеяда митців, що зростали після шістдесятих.
Поль Сезанн
Великі купальниці
1898–1905
Загалом існує кілька версій купальниць, однак вважають, що ця картина не була завершена автором — над нею він працював протягом семи років. Вперше він представив публіці роботу в 1906 році.
У "Великих купальницях" Сезанн зобразив неквапливих жінок, що в літню спеку насолоджуються перебуванням біля води. Через те що митець не прагнув вразити тогочасне глядацтво, а радше намагався передати цю неквапливість через стиль малювання, живопис часто критикували. Втім, з роками його стали зараховувати до найбільш визначних робіт митця і деколи навіть порівнювати з "Авіньйонськими дівчатами" (1907) Пабло Пікассо.
Алла Горська
Біля річки
1963
За спогадами сина Олексія Зарецького, саме на початку 1960-х років, художниця-монументалістка Алла Горська виробила власний стиль та віднайшла свою художню мову, що позначилася на колориті, образах, технічних рішеннях, роботі з площиною, але й також особливому емоційному сприйнятті робіт Горської.
Цей рисунок "Біля річки" створено в час, коли авторка подорожує Середньою Азією та, зокрема, відвідує Самарканд, Бухару й Ургенч.
Леся Хоменко
Дачні Мадонни
2004
Серія "Дачні Мадонни" стала відповіддю на формальні пошуки: що робити з "монументальним" багажем знань, із тією формою, яка втратила актуальність із часом. Як поставитися до героїв праці, які зображалися героїчно та звитяжно? Міркуючи про це, авторка прийшла до роздумів про тіло та традицію живопису.
У цій серії Леся Хоменко монументалізує працю жінок, що у довгі літні дні пораються на городі. Мисткиня свідомо зображує їх огрядними, у непривабливих робочих позах, аби підкреслити важкість цієї роботи.
"Прототипом «Дачних Мадонн» стали мої літні сусідки на дачі під Києвом. Вони порались на своїх крихітних городах, стоячи в купальниках або навіть у спідній білизні, позуючи, наче моделі на подіумах. Показуючи свої немолоді тіла перехожим, вони нехтували естетичними смаками прибічників маскультурного поклоніння молодості", — говорить сама художниця.
Антон Шебетко
"Симеїз"
2022 — дотепер
У своїй творчості Антон Шебетко звертається до спадку Криму і, зокрема, дослідження літніх фестивалів, стилю та відпочинку мешканців Криму та його гостей. Він зосереджується на локальних спільнотах, оприявнюючи їхню тілесну свободу та прагнення любові та щастя. У цій інсталяції автор використовує приватні записи з колекції Мадам Жу Жу та Жанни Симеїз — культових персонажок Криму, без яких складно уявити літні дні до анексії Криму.
Ця інсталяція була представлена на виставці "Про що ми говоримо, коли говоримо про Крим", що триває у Замку Уяздовському в Варшаві.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
