Художниця та підприємиця Уляна Нєшева з Криму розповіла журналістам Суспільне Крим про досвід вимушеного розриву з рідними, дитячі спогади з Керчі та вплив російської окупації півострова на її життя і творчість.
Читайте цей матеріал кримськотатарською
"Крим — це дім, тому що я там народилась, почала формуватися як особистість. Це — як фундамент життя", — розповідає про Крим Уляна Нєшева.
Для дівчини Крим вже 12 років недосяжний. Нині вона — мама, бізнесвуменжінка, яка займається підприємництвом, володіє власною справою або відіграє керівну роль у корпоративному секторі. , але втрачений дім вважає своєю психологічною травмою.
"Мені важко взагалі про Крим розмовляти, бо я ще не пропрацювала це з психологом. Думала, що мені байдуже. Але це було щасливе дитинство — велика родина, до школи я ходила в Аджимушкайісторичний район Керчі. У великому будинку жила родина з 10 людей. Це було дитинство з тваринами на вулиці, були квіти, ми гралися в квіткові ляльки — на сірник рвали квіточки і сам верх вставляли як сукню для лялечки. Такі у нас були цілі бали і ми для них будували будинки", — згадує своє дитинство у Керчі жінка.
Саме природа Криму надихала Уляну на творчість — вона малювала руїни Пантікапеюдавньогрецький поліс, що існував на місці сучасного міста Керч, степові пейзажі. Далі було навчання в Харківській академії дизайну, але щоліта була можливість поїхати до рідної Керчі. Цю традицію не змінив переїзд до столиці, а її творчі пошуки, каже, тривають і досі.
"Мені здається, немає такого, що художник в якийсь момент відшукав свій стиль і більше нікуди не рухається. Це — постійний процес, тому я завжди в пошуках. Зараз я майже не пишу живопис. Намагалася, але якось я відчуваю, що мені не вистачає внутрішньої енергії для цього. Кожен день — це стрес", — зізнається художниця.
Події 2014 року Уляна пам’ятає дуже добре.
"Я була в Києві. Було абсолютне нерозуміння, що відбувається. Як? Я була на зв’язку з мамою, з татом. Він як завжди: "все нормально, все так має бути". Мама — проти. Стан такий, наче з тебе зняли весь одяг і просто виставили кудись на вулицю", — каже мисткиня.
2014 рік для Уляни ще особливий тим, що тоді вона почала займатися тату. Нині вона власниця двох салонів у столиці, а перші татуювання вчилася набивати на власному тілі. Показує тату, присвячене рідній Керчі.
"У мене тут метелик — це "капустніца",(метеликом-капустянкою найчастіше називають білана капустяного — ред.) ми називали її так в дитинстві. Їх було дуже багато в домі, де ми жили. Це дуже красиві метелики — білі з чорними плямками. І у мене це нагадування про бабусю, Керч, цей запах, персикове дерево з великими персиками, котрі просто розвалюються, а шкурка чиститься легко. І цей запах", — поринає у спогади жінка.
Згадує, у 2022 після повномасштабного нападу Росії, у Києві в неї був шалений наплив клієнтів на тату.
"Коли почалася повномасштабка всі пішли бити татуювання. Це відчуття, коли ти розумієш, що завтра може і не настати, а ти вагаєшся і що далі? Чекати чого? І дуже багато людей, хто планував, але щось собі забороняв — почали "бити". Зараз трішки тихіше все, але вже йдуть за мистецтвом, за емоціями і у всіх вони різні — кольорові, мінімалістичні, масштабні і у когось важкі. По-різному", — пояснює Уляна.
Після окупації в Криму Уляна була один раз — навідалася з сином до родини.
"Я приїжджаю, виходжу і у мене таке відчуття, що навіть повітря інше, люди якісь інші. Все наче наелектризоване, неприємно. А я тоді з другом приїхала ще. Якби нас спіймали, я не знаю, що було б. Але ми ходили зривали всюди прапори-триколоримається на увазі прапори РФ. Ми просто лізли, він мене тримав, ми все зривали, бунтували. Мама коли дізналася, то злякалась, щоб нас не спіймали і не посадили. Але я не могла по-іншому, фізично погано від всього того, що відбулося", — зізнається вона.
У Керчі залишилися цінні для неї речі, каже Уляна. Зокрема, перші малюнки з художньої школи. Вірить, ще повернеться і забере.
"Голова МітрідатаГолова від портретної статуї Мітрідата VI Євпатора — відомий античний скульптурний портрет царя Понту. Цей витвір мистецтва датується II–I ст. до н.е., був знайдений у Малій Азії (сучасна територія Туреччини) і наразі зберігається в колекції російського Ермітажу, котру я привезла з Керчі. Це подарунок моєї матері на 18 років і він завжди зі мною, як частинка мого дитинства. Я нещодавно відкривала гугл-карту і дивилася, як я в школу ходила, де художня, музична. Просто дивилася Керч, хотілося пройтися по вулицям, відчути запах", — розповіла Уляна.
Підписуйтеся на новини Суспільне Крим у Telegram, WhatsApp, Facebook, TikTok та YouTube
