До 2014 року Крим забезпечував приблизно 60% усього виробництва вина в Україні та активно експортував продукцію за кордон. Після окупації півострова, зазначає агроеколог Петро Вольвач, площа виноградників скоротилася втричі — до 30 тисяч гектарів.
Виробництво вин зменшилося на третину. Причин декілька: брак, води, санкції Євросоюзу, США, Великої Британії. Про те, як знищують виноброство на окупованому півострові читайте у матеріалі Суспільне Крим.
Виноробство в Криму почали розвивати ще у 19 столітті. Цьому сприяв передусім унікальний клімат, розповідає винороб Богдан Панчук.
“Південний берег Криму, де у нас субтропіки — це унікальна місцевість якраз для нашої зони, тому що за рахунок Кримських гір створювався мікроклімат, якого немає на всій території України. Інша територія Криму — це степова зона, помірний клімат, який теж сприятливий для виноробства”, — каже Панчук.
Найстарішим і найбільшим виробництвом у Криму є завод "Масандра", заснований у 1894 році. У 1998 році колекція вин там налічувала більше мільйона пляшок, за що їх внесли до Книги рекордів Гіннеса. До 2014-го на "Масандрі" випускали 60 марок вин. Богдан Панчук згадує, які вина виробляли у 90-х, коли він проходив там практику.
“Такі вина зараз уже мало хто пам’ятає: "Мускат білий Червоного каменя" або "Мускат білий". Якби я сказав цю назву 20 років тому, то ви б точно знали, тому що це було вино номер один. Найпопулярніше. Я робив "Мускат білий Червоного каменя", "Мускат білий Масандра", "Кокур Білий Сурож" та багато інших, легендарні портвейни — "Червоний Південнобережний", портвейни "Масандра", — говорить винороб.
Загалом підприємство складалося із дев’яти виноробних господарств, 4 тисяч гектарів виноградників та 10 млн пляшок вина на рік. Масандрівські вина купували в різних країнах світу, каже Богдан Панчук.
“Купували і Японія, і Сполучені Штати, багато країн світу. "Масандра", на мою думку, серед усіх українських брендів та, мабуть, серед усіх брендів колишнього Радянського Союзу — це був бренд номер один серед вин”, — каже винороб.
Агроеколог Петро Вольвач розповідає — унікальне вино виробляли також у Алушті
"Воно називалося "Червоне вино Алушти". Було настільки популярним, що практично всередині країни не продавалося — йшло на закордон і для високого керівницва. Ну, коли якісь партії виявлялися неякісними, то їх кидали в продаж для нашого загального споживача, і це була сенсація”, — каже Петро Вольвач.
У 14-му росіяни винного гіганта Криму — "Масандру", як і більшість підприємств, націоналізували. А наприкінці 20-го продали за трохи більше ніж 5 млрд рублів, за нинішнім курсом — 72 мільйони доларів. Його придбала дочірня структура банку "Росія", майже задарма для такого виробництва, каже постійна представниця президента в АРК Ольга Куришко.
“Ми знаємо, що потужності "Масандри" були викуплені людьми, які афілійовані з Путіним”, — говорить вона.
Ця ж структура викупила інші винзаводи і об’єднала їх, розповідає Ольга Куришко.
"Масандру", "Магарач" і "Новий Світ" — вони об’єднали ці виноробні в одне підприємство. Потім частину потужностей нещодавно було розпродано на аукціоні. І ті вина, які зараз виробляються на цих заводах, можуть поширюватися тільки на території Російської Федерації, бо всі вони підсанкційні”, — каже Куришко.
Винна галузь Криму ще з 14-го року перебуває під санкціями Євросоюзу, США, Великої Британії та низки інших країн — каже представниця президента в Криму. Західний ринок закритий для експорту. Російському — кримські вина не потрібні.
“Росія неодноразово, окупаційні адміністрації неодноразово намагалися зареєструвати це за собою для того, щоб, виходить так, виноградник був зареєстрований за ними, якийсь окремий сорт винограду був зареєстрований за ними. Але європейські партнери впровадили санкції стосовно цього економічного аспекту. Тому ми приходимо до думки про те, що ця сфера діяльності є неприбутковою для Російської Федерації та окупаційних адміністрацій — більше іміджевою історією”, — говорить Ольга Куришко.
До 14-го року Крим забезпечував близько 60% виробництва всіх українських вин. Працював експорт. Популярними були й винзаводи: "Інкерман", "Коктебель", "Новий Світ", "Сонячна долина", "Діоніс", "Золота балка", Феодосійський та Бахчисарайський винзаводи, а також інститут виноградних вин "Магарач". Після окупації Криму, каже агроеколог Петро Вольвач, площі виноградників зменшилися утричі — до 30 тисяч гектарів.
“Не будемо пічкати окупантів нашими винами, але після звільнення Криму доведеться відроджувати виноградарство в розумних масштабах. Безумовно, найбільшого удару зазнали винзаводи через те, що за цей час їх або приватизували, або, як на колишніх підвалах "Магарача", цього всесоюзного інституту, збудували дачі, в тому числі і Медведчука, і Януковича”, — каже Петро Вольвач.
Зменшилося й виробництво вин — теж приблизно на третину, кажуть у представництві президента в АРК. Петро Вольвач серед причин називає дефіцит води в Криму.
“Фактично ми втратили і садівництво, і виноградарство, і виноробство. А після того, як підірвали Каховську ГЕС, Крим залишився без води. Виноград потребує регулярного зрошення — і такі наслідки. Без дніпровської води виноградарство і виноробство у Криму нежиттєздатні та мертві. А російська влада не дбає про це, бо їхнє основне завдання — це мілітаризація Криму і забезпечення армії”, — говорить агроеколог.
Деяким виробництвам вдалося релокувати свій бренд з ТОТ Криму. Серед них — Бахчисарайський винний завод, на якому працював на момент окупації Богдан Панчук.
“Вивозили спочатку пляшкові вина, потім вивозили винні матеріали. Спочатку були прості схеми вивозу, потім уже найскладніші — якими тільки можливо. Вивозили паромами через Тамань, а вже потім завозили з півночі через Харківщину винні матеріали. То уявіть собі, який це був ланцюг, але аби тільки врятувати ці вина, щоб можна було їх розлити”, — розповідає Богдан Панчук.
Винороб Богдан Панчук вважає: попри понад десятиліття окупації та економічні збитки, після звільнення Криму відновити виноробство можливо — навіть за кілька років.
Підписуйтеся на новини Суспільне Крим у Telegram, WhatsApp, Facebook, TikTok та YouTube
