Кавказ, Техас, Латинська Америка та навіть вигадані світи — десятиліттями ці локації відтворювали у Криму. Півострів був одним із головних кіномайданчиків для майже сотні радянських стрічок, українських історичних драм та міжнародних проєктів.
Однак після окупації Крим став недоступним для українського та світового кіно, натомість Росія почала використовувати його як інструмент пропаганди. Чому режисери обирали саме цей півострів та як змінилася ситуація для кіноіндустрії зараз — з’ясовувало Суспільне Крим.
Читайте цей матеріал кримськотатарською
Розвиток кінематографу в Криму розпочався у ХХ столітті. У 1917 році там заснували Ялтинську кіностудію. Згодом Ялта стала одним із центрів радянського кіновиробництва. Сталін прагнув зробити з Криму "радянський Голлівуд", каже кінокритик Сергій Тримбач.
"Саме в 30-ті роки минулого століття виникає ідея "радянського Голлівуду". Таким доволі палким носієм цієї ідеї був Борис Шумяцький, якого призначив сам Сталін. Сам Сталін навіть називав цифру 800 фільмів на рік. Повинен був працювати шалений конвеєр", — розповів кінокритик.

Втім, із цим задумом не склалося. У 1937 році міністра кіно Шумяцького стратили, а кінематографістів репресували.
"На рубежі 40–50-х років у Радянському Союзі знімали лише три-чотири повнометражні фільми, тому що Сталін вже не мав сили дивитися велику кількість стрічок і сказав: “А скільки у нас знімають хороших фільмів? Ну, 20. А шедеврів — 3–4. Ось треба знімати 3–4”, — зазначив Тримбач.
Секрет популярності півострова полягав у його географічній різноманітності. Режисер Ахтем Сеітаблаєв пояснює:
"Це неймовірно красиві гори і узбережжя, і весь ландшафт. Та, власне, і вся фауна, узбережжя, степу і гірська (ред. — місцевість) дозволяє знімати одночасно в одному невеликому за своїм простором ділянці суші на цьому півострові, майже весь спектр природних явищ і краєвидів, які існують у світі", — розповів режисер Ахтем Сеітаблаєв.

Справжній розквіт Криму як знімального майданчика припав на 1960–1980-ті роки. Саме тут створювали найкасовіші стрічки того часу:
- "Людина-амфібія": унікальні підводні кадри знімали у бухті Ласпі.
- "Пірати ХХ століття": перший радянський бойовик, який подивилися 90 млн глядачів, знімали в Оленівці на Тарханкуті.
- "Кавказька полонянка": попри назву, зйомки проходили в Алушті та Кримських горах.
Секрет популярності Криму — не лише в красі, а й у зручності для зйомок, каже оператор-постановник Володимир Іванов.
"Я в Криму можу зняти все, що завгодно. Бо тут є, в принципі, все. Будь-яка натура. Крим для мене завжди давав відчуття якогось стартового космічного майданчика, коли ти міг опинитися де завгодно і коли завгодно", — розповів він.

У 1990-х роках у Криму знімали український серіал "Роксолана". Виконавиця головної ролі Ольга Сумська згадує про той період.
"Це моя молодість, моє все. Найкращі роки мого життя, творчий сплеск, який неможливо забути. Крим вразив мене тоді своєю красою. Всі замки — Бахчисарай, Воронцовський палац, Лівадія — це все було нами обходжене. І відзнято практично всі живописні сцени на фоні Криму", — згадує акторка.
Після здобуття незалежності, каже Сумська, Крим для українського кіно був важкодоступним. Причиною було обмежене бюджетне фінансування.
"Ми спромоглися зняти 26 серій за невеличкий кошторис. Це був рекордно низький бюджет від держави. Ми знімали все на ентузіазмі, у нас було велике бажання зняти хороше українське кіно. І ми були першими, ми першопроходці, тому можна цим пишатися", — розповіла Сумська.
Після 2000-х Крим став локацією для фільмів "Мамай" та "Татарський триптих", а також для іноземних проєктів. Зокрема, у Сімферополі знімали сцени для "Поліцейської історії-4" з Джекі Чаном, а британці працювали над серіалом "Шарп".
Після окупації Криму українські та міжнародні проєкти фактично втратили цей кіномайданчик. Росія ж використовує його для створення пропагандистських стрічок.
"Вони (ред. — росіяни) чітко розуміють, що Крим - це потужний інструментарій як майданчик для створення своїх пропагандистських стрічок. Такою діяльністю вони толерують, легалізують свою нікчемність як таку", — сказав Ахтем Сеітаблаєв.
Нині режисери змушені шукати кримські ландшафти в інших місцях. "Чужу молитву" знімали в Грузії, "Додому" — на Арабатській стрілці та Сиваші, фільм про Мустафу Джемілєва “Киснева станція” — у Херсонській області. Після повномасштабного вторгнення сонячне узбережжя Криму знімають у Болгарії.
Ахтем Сеітаблаєв каже: має задум фільму, який планує зняти після звільнення Криму — про родину, яка нарешті зібралася вдома.
Підписуйтеся на новини Суспільне Крим у Telegram, WhatsApp, Facebook, TikTok та YouTube

