Після початку російської окупації Криму у 2014 році українські символи на півострові набули особливого значення для місцевих жителів. Водночас окупаційна влада почала системно знищувати культурні, релігійні та освітні осередки, які нагадували про українську ідентичність Криму. Йдеться не лише про зміну назв чи репертуару — під ударом опинилися музеї, театри, школи й храми.
Суспільне Крим розповідає про те, як Росія витісняє українську культуру з півострова і які символічні місця були знищені або змінені.
Читайте цей матеріал кримськотатарською
У березні 2014 року в Сімферополі кримчани зібралися біля пам’ятника Тарасові Шевченку, щоб відзначити 200-річчя від дня народження поета та продемонструвати: вони виступають проти російського захоплення півострова.
"Як тільки ми відчули, що є суттєвий спротив українській державі, що є спротив українській політичній думці у 2013–2014 роках, тоді я особисто став інакше ставитися до символів. І, звісно, ми використовували українські символи й українські місця як ті, що демонстрували твою належність до держави Україна", — згадує кримчанин, представник Крайової ради українців Криму Сергій Мокренюк.
Після окупації півострова російська влада почала змінювати або знищувати символічні для українців місця. Одним із таких осередків був Кримський академічний український музичний театр у Сімферополі. До 2014 року тут ставили вистави українською мовою та популяризували українську класику.
"Після окупації весь репертуар змінився на виключно російськомовний. І не тільки російськомовний — з’явилися вистави з улюбленими постатями Росії: Катерина ІІ, Петро І. Тобто цей псевдоісторизм", — розповіла аналітикиня Регіонального центру прав людини Ярослава Семенцова.
Ще одним осередком української культури був музей Лесі Українки в Ялті. До окупації він об’єднував місцеву українську громаду і був центром культурного життя міста. Після 2014 року окупаційна влада закрила музей на "ремонт". Нині в будівлі діє експозиція під назвою "Ялта XIX сторіччя", а ім’я Лесі Українки навіть не згадується у назві.
"Експонати були переміщені в фонди або в інші відділи Ялтинського історико-культурного музею, і поступово пам’ять про це стирається. У музеї Лесі Українки розказують про Пушкіна і Толстого, які точно не були в цьому будинку. Для чого це знищується? Адже так легше створювати монолітну картинку про домінування російської культури на півострові", — розповіла колишня завідувачка музею Лесі Українки Олександра Вісич.
Зміни торкнулися й освіти. У 2004 році в Сімферополі відкрили першу україномовну гімназію — на 13-му році незалежності України. Вона пропрацювала десять років, але після окупації російська влада перевела її, як і інші школи, на російську мову навчання.
"Українська мова витісняється повністю: спочатку переходить у факультативну форму, а потім перестає існувати взагалі", — зазначила Ярослава Семенцова.
Важливим центром українського життя в Криму був і Собор Святих рівноапостольних князя Володимира та княгині Ольги у Сімферополі. Тут проводили богослужіння українською мовою, співали колядки на Різдво та вшановували пам’ять жертв Голодомору. Служби в храмі тривали до 2019 року. А 8 квітня 2024 року окупаційна влада демонтувала купол собору.
"Прийшли судові виконавці, опечатали практично все майно, відібрали церкву. Де воно зараз — я не знаю. Священники виїхали, люди розбіглися, тому що це стало небезпечно. Збитки — мільйони доларів знищеного церковного майна", — розповів митрополит Кримський і Сімферопольський ПЦУ Климент.
У липні 2024 року окупанти також зруйнували Хрестовоздвиженський храм ПЦУ в Євпаторії — останній храм Православної церкви України на території окупованого Криму. За словами аналітикині Ярослави Семенцової, знищення українських культурних і релігійних об’єктів — це частина цілеспрямованої політики Росії.
"Росія знищує все, що може транслювати українську культуру і давати людям можливість згадувати. Таким чином створюється штучна нова реальність — російський простір, де людям складніше знаходити точки опори для зв’язку з Україною", — пояснила вона.
Через 12 років окупації можливість відкрито проявляти українську ідентичність у Криму практично знищена.
"Ти не маєш можливості говорити українською, вивісити свій прапор чи сказати, що підтримуєш Україну. Є зафіксовані випадки, коли саме за це люди були вбиті або зникли. І бути українцем у Криму зараз — це перебувати українцем у своїй голові", — зазначив Сергій Мокренюк.
Нині в окупованому Криму діють рухи опору, які попри небезпеку поширюють українську символіку, та пам’ятають про важливі для України дати. І цей спротив, кажуть аналітики, зараз є осередком українства в Криму.
Підписуйтеся на новини Суспільне Крим у Telegram, WhatsApp, Facebook, TikTok та YouTube
