У магазинах окупованого Криму яблука коштують 150 рублів (81 гривня) за кілограм, молоко – понад 110 рублів за літр (60 гривень). Майже всю продукцію привозять з Росії та Білорусі.
Місцеве виробництво занепадає: корів у селах тримають дедалі менше, молокозаводи працюють на порошку, а фермери скаржаться на дефіцит води, корми та корупційні схеми. Про це детальніше дізнались журналісти Суспільного Крим.
Читайте цей матеріал кримськотатарською
Більшість продуктів у Крим везуть з інших тимчасово окупованих територій України. Зокрема, овочі – із ТОТ Херсонщини, повідомив заступник постійної представниці президента України в АР Крим Денис Чистіков.
"Товари з новоокупованих територій користуються попитом місцевих мешканців. Тобто самі мешканці новоокупованих територій розповідають, коли їдуть в Крим, що їх чекають, і саме їхня продукція — на неї чекають і умовно задоволені, і є попит", — зазначив він.
До окупації Криму місцеву молочну продукцію цінували за якість, розповіло наше джерело на півострові.
"Зараз молокозаводи перейшли на виробництво продукції з молочного порошку та олії. Таке молоко тижнями стоїть у холодильнику і не скисає. В умовах падіння виробництва обсягів місцевого молока у Криму не створюються нові молокозаводи. Такі галузі йдуть у минуле", — сказав співрозмовник.
Ще одна проблема — це корми. Завозити їх з Росії — дорого, а вирощувати в Криму є економічно невигідним, зазначив експерт Асоціації реінтеграції Криму Борис Бабін.
"До окупації також кримські підприємства здебільшого отримали постачання саме кормів з материкової України. Бо логістика — це недалеко, це зручне плече. Везти з Росії або через окупований південь материка, або через Керченську протоку корми для худоби – уявіть собі обсяги – це не вигідно, це нерентабельно.Тому дійсно простіше завозити м'ясо, молочну продукцію", — пояснив він.
Водночас окупаційна влада півострова звітує про "успіхи". Зокрема заявляє, що аграрії Криму "перевиконали" план посіву озимих культур під урожай 2026 року.
"Попри несприятливі кліматичні умови, валовий збір зернових і зернобобових склав 1 мільйон 177 тисяч тонн", — стверджує очільник окупаційного уряду Юрій Гоцанюк, оцінюючи цьогорічний врожай.
Денис Чистіков наголосив, що хоч окупанти заявляють про свої показники, які "зростають", але наприкінці року вони оприлюднюють статистичні дані, за якими можна проаналізувати падіння щороку врожаю на 8-10% після початку повномасштабного російського вторгнення.
"Немає показників ще за 2025 рік, але в 2024 році, коли також говорили про зростання різних "здобутків" у сільському господарстві, статистика продемонструвала зовсім інше. Тобто в цілому на систему воно було падіння до 10%", — додав він.
Раніше окупаційний голова Криму Сергій Аксьонов стверджував, що кримське зерно фермери продадуть на експорт. Натомість, на півострів завезуть з російських регіонів Сибіру.
За 11 років окупації Крим поступово втрачає і головний ресурс для аграріїв – родючість ґрунтів.
"Хижацьке ставлення до ґрунтів за десятиріччя. І це самі окупанти визнають, констатують. Родючість кримських чорноземів знизилася істотно. Безумовно, всі ці об'єктивні фактори впливають на те, що до 2025 року, у кращому випадку, сільське господарство Криму демонструвало стагнаціюТривалий застій в економіці, зниженням доходів населення та виробництва", — зазначив Борис Бабін.
Також цьогоріч на врожай у Криму вплинула негода. Тривалі весняні заморозки посилили літню посуху, додав експерт Асоціації реінтеграції Криму.
"Крім традиційних ударів по садових культурах, в яких завжди закладаються збитки, вони також торкнулися майже всього... Навіть у сфері зернових вирощено менше, ніж кримчані мають з'їсти за рік", — наголосив Бабін.
Фермер Микола Хавхун розповів, як до окупації у Криму жили аграрії. Він понад десять років працював у Первомайському. Чоловік зазначив, що його підприємство спеціалізувалося на "борщовому наборі" — картопля, капуста, буряк. Обсяги становлять від 700 до 1000 тонн продукції.
"Якраз-таки на цьому зламі епох я зайшов в цю тему — у 1999-2000 роки. І я організував, взяв порядка 30 паїв, загальний банк землі був біля 150 гектарів. І в мене було достатньо багато зрошувальної цієї території", — повідомив Хавхун.
Він пояснив, що кримське сільське господарство залежало від Північнокримського каналу. Майже 90% води йшло саме на аграрні потреби.
"Наприклад, я рахував колись, той об'єм води, який я споживав за один сезон на зрошування, то селищу, де я мешкав, це б вистачило років на 15. Щоб ви розуміли, що в Крим заходило близько 2 мільярдів кубів води і щонайменше 1,5 мільярда йшло на зрошування", — наголосив фермер.
Після окупації Криму Хавхун ще кілька років тримав зв’язок із колегами-фермерами, які залишилися на півострові. Вони розповідали, що намагалися втримати господарства. Зокрема, шукали альтернативні джерела води, експериментували, вкладали останні ресурси. Але все марно, уточнив Микола.
"Ще тоді у 2014-му, коли перша скважина була пробурена, я туди поїхав, взяв пробу води... Мені вже електронним листом прийшов результат, що там завищена кількість натрию хлору, це поварений по солі, це слабо опріснена морська вода. Тобто прогнозована якість урожаю, падіння врожайності від 50 до 90%", — зауважив він.
Після підриву та знищення окупантами греблі Каховської гідроелектростанції 6 червня 2023 року становище з водою в Криму погіршилося ще більше. Правозахисник із Сімферополя розповів, що воду для зрошення фермерам вже не дають, адже немає ресурсу.
"Дедалі більше населених пунктів переходять на подачу води за графіком, і вже у понад 70 селах воду доводиться доставляти. Російська влада посилила правила користування свердловинами, тепер приватнику отримати дозвіл на буріння свердловини для власних потреб практично неможливо", — наголосив він.
До природних чинників, зокрема посухи, заморозків і дефіциту води, додається ще один фактор — бюрократія. За словами Бориса Бабіна, окупаційна адміністрація вибудувала багаторівневу систему дозволів, погоджень і контролів. У результаті собівартість вирощених овочів стає "золотою", а саме фермерство — економічно невигідним.
"Фермер в Криму може мати гроші, якщо є відбудована корупційна вертикаль. Сама модель того господарства, яке запровадили в Криму окупанти, вона так влаштована, що все не спроможна робити без контролю і так званого фінансування зверху", — зазначив експерт Асоціації реінтеграції Криму.
Складні корупційні схеми у феремерській галузі підтверджує і наше джерело у Криму.
"Місцеві фермери скаржаться: всі дотації та гранти на підтримку кримських сільгосппідприємств ідуть лише "потрібним людям" за корупційними схемами", — повідомив співрозмовник.
Вирішити проблему водопостачання Криму окупаційна влада обіцяла ще з 2014-го. За 11 років пропонували постачати прісну воду до півострова тунелем по дну Чорного моря, добувати її з-під дна моря, будувати в Криму станції опріснення морської води та викликати штучні опади. Але жоден із цих проєктів реалізований не був.
Реальність — привезені овочі, м’ясо і молочна продукція, вода за графіком у багатьох селах і містах регіону, а подекуди привезена в діжках, а також обмілілі річки і водосховища. За таких умов про розвиток сільського господарства не йдеться, кажуть Суспільному Крим експерти.
Підписуйтеся на новини Суспільне Крим у Telegram, WhatsApp, Facebook, TikTok та YouTube
