Перейти до основного змісту
"Надія, що це — не назавжди": що кажуть кримчани про окупацію

"Надія, що це — не назавжди": що кажуть кримчани про окупацію

Державний прапор, Крим, окупація, український прапор, Ангара-Бурун
Державний прапор України на Ангара-Буруні, окупований Крим, 26 лютого 2024 року. Telegram/Жовта стрічка

23 серпня в Україні відзначається День державного прапора України. Символа, який нагадує усім, хто живе в окупації, про волю, свободу та непокору загарбнику.

Суспільне Крим запитало в кримчан на умовах анонімності, що для них означає — жити в окупації.

Читайте цей матеріал кримськотатарською

Біль за зруйноване життя і сім’ю

"Жити в окупації — це біль. Біль за зруйноване життя і сім’ю. Біль за те, що в моменті ніяк не можеш вплинути на ситуацію. Біль за рідний дім, речі та спогади, що залишилися у минулому. Життя в окупації — це страх. Страх за себе і своїх близьких. Страх, що життя більше ніколи не буде таким, як раніше. Життя в окупації — це гнів. Це відчуття не полишає ніколи, але перероджується у внутрішню силу опору, боротьбу та надію".

Це — забути про свободу

"Людині, яка звикла не відчувати страх у звичайному повсякденному середовищі, не турбуватись під час спілкування про те, що можна казати, а що ні, вільно висловлювати свої думки про політичні процеси, збиратися гуртом для відстоювання власних прав, — мешкати в Криму буде дуже важко, бо про всі ці звички треба буде забути. Додайте сюди завжди сварливих, непривітних, часто навіть злих "нових мешканців", які приїхали в Крим навчити "невдячних" кримчан, як треба любити Росію. Додайте сюди повсюдний страх терористичної загрози, який штучно насаджується у свідомість громадян. І це лише маленька крапля..."

Мати надію, що це все не назавжди

“Це страх, що за тобою або за твоїми близькими прийдуть за твої погляди. Це внутрішня еміграція та повне виключення з громадського життя за "новими правилами". Це надія, що це все не назавжди і якщо не ти, то хоча б діти та внуки будуть жити вільно у вільній країні”.

Жити без планів на майбутнє

"Це коли ти нічого не плануєш більше ніж на тиждень вже кілька років поспіль. Бо майбутнє — невідоме”.

Це — берегти спогади про український Крим

"Це — росіяни на вуличках мого дитинства, це — знати, що востаннє обіймаєш дідуся, це — втратити відчуття безпеки та дому, це — сподіватись на зустріч з близькими, це — намагатись не потонути в пропаганді, це — берегти спогади українського Криму".

За даними Кримськотатарського центру, щонайменше 277 політв’язнів з Криму перебуває у російських в'язницях — 157 із них кримські татари. Загалом за час окупації зафіксовано щонайменше 431 випадок політичного переслідування. За останній рік — понад 100 інцидентів.

Підписуйтеся на новини Суспільне Крим у Telegram, WhatsApp, Facebook, TikTok та YouTube

Топ дня
Вибір редакції
На початок