9 липня 1992 року військова комендатура Севастопольського гарнізону Чорноморського флоту склала присягу на вірність Україні. Цей крок став важливим сигналом для особового складу флоту, оскільки Севастопольський гарнізон був головним пунктом управління флоту.
Суспільне Крим поспілкувалося з учасниками та очевидцями тих подій — капітанами 1-го рангу у відставці ВМС України Євгеном Лупаковим та Вадимом Махном.
Читайте це матеріал кримськотатарською
3 січня 1992 року президент України Леонід Кравчук зібрав командувачів військових округів і поставив перед ними вибір.
"Хто хоче служити Україні — приймає присягу і приводить до присяги своїх підлеглих. Хто не хоче — їде в Росію", — згадує Євген Лупаков.
Дізнавшись про цю нараду, командувач Чорноморського флоту Ігор Касатонов вилетів до Києва. Там він віддав розпорядження: весь Чорноморський флот виходить з підпорядкування Міністерства оборони Росії й переходить до Міністерства оборони України.
Вже 9 січня він скасував попередній наказ: флот знову переходив під контроль Росії. Як зазначає Лупаков, у Москві Касатонову сказали: "Наробив дурниць — виправляй".
"Я виконував обов’язки командира 14-ї дивізії підводних човнів і виконав наказ про вихід з підпорядкування Росії, відмовившись повертатися назад. Через це мене відправили у позапланову відпустку без права з’являтися у частині. Це була така команда — позбутися патріотів", — розповідає Євген Лупаков.
Касатонов віддав наказ вийти з підпорядкування Росії, а на 20 січня розпорядився бути готовими приймати присягу Україні, Росії або СНД. Однак 9 січня він скасував і цей наказ. 20 січня присягу прийняли водолази 3-ї роти школи водолазів у Севастополі, під командуванням капітана Олександра Клюєва.
3 квітня 1992 року 17 офіцерів Чорноморського флоту — членів спілки офіцерів України — приїхали в Київ на третій з’їзд спілки. Головним завданням було змусити владу звернути увагу на флот і проблеми Криму. Адже з січня по квітень там тривав терор: офіцерів виганяли і звільняли.
"Ми знали, що 6 квітня Єльцин підпише наказ про підпорядкування флоту Росії, тому приїхали з вимогою до Кравчука підпорядкувати флот Україні хоч на добу раніше", — зазначив Лупаков.
Леонід Кравчук підписав указ про підпорядкування Чорноморського флоту Україні 5 квітня — на день раніше, ніж відповідний указ підписав Борис Єльцин.
"4 квітня я створив оперативну групу в цьому містечку, зібрав хлопців зі спілки офіцерів Севастополя. Ми несли чергування, телефонували військовим із пропозиціями переходити на бік України та приймати присягу. 7 квітня приїхав Дурдинець з делегацією, 8-го призначив командувача, і ми почали відроджувати ВМС України. Донузлавська бригада прийняла присягу в повному складі на чолі з комбригом, також присягнув особовий склад військової комендатури Севастополя. Комендант підполковник Володимир Звєрєв вирішив служити Україні та привів до присяги своїх підлеглих", — розповів Лупаков
Про початок створення ВМС України і складну ситуацію з присягою у Севастопольському гарнізоні також розповів капітан 1-го рангу у відставці ВМС України Махно Володимир.
"Вже був Указ президента Кравчука про створення Військово-морських сил Україні. Але Москва не хотіла нас відпускати. Чинила так звані репресії. Офіцерів звільняли, виводили зі штату", — згадує він.
Тоді Махно одночасно був і депутатом Севастопольської міськради, і начальником відділу комплектації ракетної бази, і головою ради офіцерських зборів, тому добре знав, що відбувається.
"Саме в той час розпочався процес складання присяги. Попри те, що у підрозділах були етнічні росіяни, одружені на українках. Коли ж присягнула комендатура Севастопольського гарнізону — був шок. Бо комендатура — це тисяча квадратних кілометрів. Півсотні населених пунктів. Така міні-область. Місто Інкерман, місто Севастополь, селище Балаклава, Кача і багато інших. Комендатура була ніби як поліція, навіть вище. Комендатуру всі боялися та всі поважали", — зазначив капітан 1-го рангу у відставці ВМСУ.
За словами Вадима Махна, на момент розпаду Радянського Союзу, серед офіцерського складу — більше третини були — етнічні українці. І цей фактор теж зіграв свою роль.
"Для розуміння — в той час у Збройних Силах СРСР 38 % офіцерів, 40 % генералів — були українці. У нас в Україні було 40 училищ та академій. Вони щороку випускали тисячі офіцерів, а вчитися туди йшли переважно українці", — розповів він.
Махно також розповів про фінансування — Чорноморський флот повністю утримувала Україна. Крім того, всі російські офіцери мали українське громадянство.
Перший військовий корабель, що перейшов під контроль України, мав непрості випробування.
"Коли процес прийому присяги став уже незворотним, з Донузлава до Одеси пішов СКР-112 — перший військовий корабель, який став українським. З ним навіть історія була — росіяни намагалися по ньому стріляти. Точніше по курсу. Вони навіть винищувачі піднімали. Наші теж літаки підняли. І тоді вони відступили. Це була спроба зупинити нас, але вже було пізно", — розповів Махно.
Євген Лупаков підкреслює, що більшість флоту підтримувала Україну, незалежно від національності.
“З 3 по 9 січня 92-го жоден адмірал чи матрос не сказав, що не буде служити Україні. Весь флот “кипів” — люди не хотіли їхати з Чорного моря, мали тут родини. 90% офіцерів, які відроджували ВМС України, були не етнічні українці — навіть командувачі. Але вони прийняли Україну як свою державу”, — додає він.
Наступні три роки Чорноморський флот став предметом тривалих перемовин і конфліктів між Києвом та Москвою. Зрештою, 1995 року президенти Кучма від України та Єльцин від Росії підписали угоду про поділ Чорноморського флоту: майже 18,3% Україні, 81,7% – Російській Федерації.
Замість 883 кораблів і суден на поділ було представлено понад 500, з яких Україна отримала лише 137 кораблів, а Росія – 388, зокрема, 118 бойових кораблів та катерів у рахунок погашення боргових зобов'язань на 521 млн доларів. Україні не дісталося жодного корабля першого рангу, а РФ їх відійшло шість. Бойові кораблі другого і третього рангу були поділені таким чином: Україна отримала 6 і 12 відповідно, а Росія – 17 і 27.
Остаточно ж поділ Чорноморського флоту завершили 1997 року, саме тоді було узгоджено, що Севастополь буде центром ЧФ РФ і росіяни базуватимуться у Криму до 2017 року.
Підписуйтеся на новини Суспільне Крим у Telegram, WhatsApp, Facebook, TikTok та YouTube
