У Києві відбувся допрем’єрний показ документальної стрічки "Люди кольору свободи", що розповідає про спротив українців на тимчасово окупованих територіях. У 122-хвилинному фільмі зібрані історії з окупованого Криму, Донеччини, Луганщини, Херсонщини, Мелітополя та інших міст, де люди, попри окупацію, не зрадили українську ідентичність.
Читайте цей матеріал кримськотатарською
На допрем’єрному показі побувала журналістка Суспільне Крим.
"Насправді ми вже над цим фільмом працювали рік. Я згадую, як трохи більше, ніж рік тому, ми подумали, що було би добре підсвітити тему людей, які знаходяться в окупації. Тому що прірва між людьми, які живуть на підконтрольній території, і тими, хто в окупації, зростає. І нам дуже хотілося створити щось щемке, що змусило б людей задуматися: це не просто території — це люди, на яких живуть. І це наші люди, українські, які опинилися в полоні цих умов", — розповіла продюсерка та сценаристка стрічки Анна Слюсаренко.
За її словами, частина героїв стрічки досі перебуває в окупації, і, аби не наражати їх на небезпеку, зйомки відбувалися за спеціальними схемами. Дехто надсилав аудіоповідомлення, хтось — письмові історії. Всі ці голоси звучать у фільмі як жива хроніка спротиву, який триває.
"Ми зробили певний опитувальник, і через певні канали розіслали його людям в окупації. І вони, наражаючись на ризик, надсилали нам голосові, письмові повідомлення. І кожен і кожна з них говорили: “Будь ласка, поширюйте про нас інформацію. Зробіть так, щоб наші голоси лунали далі”, — додала Анна Слюсаренко.
За словами режисерки фільму Людмили Мельник, його назва народилася з усвідомлення, що його головна тема — це не лише окупація чи спротив, а саме люди, їхня боротьба і мрія про свободу.
"Наш фільм — він перш за все про людей. Про людей, які живуть на окупованих територіях. І про людей, які борються. А вони борються перш за все за те, щоб Україна повернулася. І ми думали, може якось із прапором зв’язати назву. Але зрозуміли: це про свободу. І це про їхню битву", — сказала вона.
Реакція глядачів на прем’єрі підтвердила: фільм справді вчасний і необхідний.
"Ми дуже переймалися, що це задовго — дві години, що людям буде важко дивитися. Але всі кажуть, що це якраз окей. Все дуже активно, динамічно, і не втомлює. Це дуже класно, коли в кінці всі довго аплодують", — додала Людмила Мельник.
Показ фільму супроводжувався виставкою портретів цивільних жінок, ув’язнених за проукраїнську позицію. Вона стала візуальним доповненням до теми стрічки — про ціну спротиву і невидимий фронт. Показ мав і благодійну мету — зібрати кошти на допомогу жінкам, які повернулися з полону.
"Ваші історії мають стати прикладом — не для того, щоб реалізовувати, а для того, щоб надихнутися, щоб розуміти, що відбувається на окупованих територіях. Не лише говорити про страх і тривоги, а й про те, як люди там чинять спротив. Це мають бути батьки, які розкажуть своїм дітям, вчителі, які пояснять це в школах. Родина, освіта — мають стати передавачами сенсів", — зазначила Представниця уповноваженого Верховної Ради з прав людини Ольга Алтуніна.
Альона Луньова, адвокаційна директорка Центру прав людини ZMINA, наголосила, що увага до таких історій у публічному просторі є критично важливою не лише для зовнішньої аудиторії, а й передусім для самих людей в окупації.
"Нам дуже важливо більше висвітлювати історії людей із окупованих територій у медіа. Більше адресувати їм інформацію і про них говорити. Бо для людей в окупації це дуже велика підтримка — відчуття, що про них не забули, що про них згадують не лише в контексті колаборантів і статті 111 ККУ. Це — про їхнє життя, про їхню щоденну реальність. І мені здається, що це найкращий спосіб донесення інформації", — повідомила вона.
Про важливість фільму для українців та міжнародної аудиторії під час обговорення розповіла кримськотатарська активістка, колишня політув’язнена Леніє Умерова.
" Голоси людей, які знаходяться на окупованих територіях, при неможливості чітко говорити, знаходять шляхи супротиву, механізми, як сказати Росії “ні”, як підтримати своє право жити в Україні, самовиражатися. Важливо, що їх чують, що про них не забувають, що про них говорять на підконтрольній території і за кордоном. Це день пам’яті активістів, які робили багато зусиль і які, на жаль, зараз сидять у в’язницях або були закутовані російським режимом", — наголосила Умерова.
Підписуйтеся на новини Суспільне Крим у Telegram, WhatsApp, Facebook, TikTok та YouTube
