Айше Сейтмуратова — яскрава представниця кримськотатарського національного руху — померла в окупованому Криму на 89-му році життя. Її шлях — це історія боротьби за права народу: від вигнання у 1944-му, двох арештів радянською владою, еміграції до США — до міжнародної правозахисної діяльності. Прощання з нею відбулося у Сімферополі.
Читайте цей матеріал кримськотатарською
Більше про життя Айше Сейтмуратової Суспільне Крим дізналося у голови Меджлісу кримськотатарського народу Рефата Чубарова.
"Айше Сейтмуратова є одним із таких яскравих учасників кримськотатарського національного руху. Вона сама була дитиною, вигнаною з Батьківщини, зі всім народом. Вона перенесла все те, що долав народ у вигнанні", — розповідає Чубаров.
У 1964 році Айше приєдналася до кримськотатарського національного руху. Її переслідували, судили, кидали до мордовських таборів. Вона витримала все — і продовжила боротися вже в еміграції, працюючи журналісткою й правозахисницею.
"Айше Сейтмуратова — це людина, яка повністю, абсолютно присвятила себе служінню своєму народові. Вона відмовилася від усього. Це абсолютно правда. Вона це робила свідомо", — додає голова Меджлісу кримськотатарського народу.
Вона розповідала світу про долю депортованого народу: працювала на "Голосі Америки", "Радіо Свобода", BBC, відвідувала наради ОБСЄ, зустрічалася з лідерами спротиву та державними діячами.
"Вона проривалася до різних політиків. Вона була знайома з провідниками українського спротиву. Петро і Зінаїда Григоренки — це були її особисті друзі. Вона зустрічалася з Рональдом Рейганом, пояснювала президенту Туреччини Тургуту Озалу про ситуацію з кримськими татарами", — наголошує Рефат Чубаров.
У 1971 році її заарештували повторно. За “антирадянську агітацію” вона отримала три роки таборів, які відбувала в Мордовії. До цього — у 1966-му — її засудили умовно за “розпалювання міжнаціональної ворожнечі”.
"Я мав можливість познайомитися з документами прокуратури СРСР. Коли її засудили, вона поводилася дуже відважно. Її намагалися залякати, а вона дуже чітко відповідала на всі звинувачення", — згадує Рефат Чубаров.
Після звільнення вона вирішила емігрувати. Спершу — Відень, згодом — США, де отримала громадянство. Вона повернулася до Криму після здобуття незалежності Україною.
"Я з нею особисто познайомився вже, коли почалося повернення кримських татар на свою Батьківщину. Вона була громадянкою Сполучених Штатів, відмовилася від громадянства Радянського Союзу, з яким вона боролася. Вона не намагалася себе поставити в центрі руху. Вона коректно знаходила нові напрямки, де її досвід був потрібен", — додає він.
Одним із таких напрямків стала допомога стареньким кримським татарам — учасникам руху. Вона створила будинок в Сімферополі — місце для тих, хто пережив вигнання і залишився сам.
"Це було щось абсолютно нове. Вона подолала неймовірну кількість перешкод, відкрила цей дім і поселяла туди людей, які опинилися без рідних", — наголошує Чубаров.
Айше Сейтмуратова категорично не сприймала російську окупацію Криму. Вона вірила в майбутнє свого народу лише в межах Української держави.
"Вона категорично не сприймала російську окупацію. Вона говорила про майбутнє кримськотатарського народу в Українській державі з українським народом. Це була її позиція", — підкреслив голова Меджлісу кримськотатарського народу.
Підписуйтеся на новини Суспільне Крим у Telegram, WhatsApp, Facebook, TikTok та YouTube
