20-річна чернівчанка Анастасія Артенюк доглядає свого хлопця-військового після поранення, внаслідок якого він отримав опіки майже всього тіла. Зараз через день робить йому перев’язки, завдяки чому рани Богдана загоюються. Дівчину ніколи не лякав вигляд ран, але щоразу Анастасія боїться ненароком зробити Богдану боляче.
Майже три місяці тому хлопець отримав поранення у Курській області РФ, коли із побратимом відвозили РЕБ іншим військовим. У їхню машину залетів дрон – через це вогонь спалахнув та охопив всю машину. Скільки часу Богдан пробув там – невідомо. Суспільне Чернівці розповідає, як хлопцю вдалось вибратись з оточення вогню та як змінились стосунки з Анастасією після поранення.
"Важко робити йому боляче"
Спільною рутиною Анастасії та Богдана стали перев`язки. Їх дівчина робить через день. Спершу знімає старий бинт, дезінфікує рану, наносить загоювальну мазь, а потім накладає новий бинт. Це триває до десяти хвилин. У цей час Богдан відчуває біль, бо бинт прилипає до ран, а Анастасія їх торкається.
Наприкінці січня Богдан отримав РЕБ для свого підрозділу. Гроші на нього зібрали донатами людей. Тому за декілька хвилин до того, як хлопець отримав поранення, прозвітував за нього. Опісля про це написав ще Анастасії. Крайнє повідомлення з тієї переписки Богдан не прочитав — у той час вирушив до побратимів, щоб доставити їм РЕБ.
"Кидався зі сторони у сторону у машині, яка горіла"
Дорога була спокійною та пролягала у сутінках. Тоді у машину військових влучив FPV. Його звуку чутно не було, але Богдану запам`ятався різкий удар, а опісля — тиша, бо через гучний вибух військових оглушило. Спалахнув вогонь, який невдовзі охопив майже все авто. Побратим встиг втекти із полум`я, а сам Богдан — ні, бо двері машини заблокувались. Скільки у палаючому авто хлопець пробув — невідомо, але весь цей час Богдан намагався ногами вибити двері.
Я кидався по тій машині зі сторони у сторону. Паніка. Що робити, куди лізти? Вогонь і з лобового йшов, і по боках, — каже військовий.
Тоді Богдан наважився вибратись із машини через вікно з водійської сторони. Це вдалось зробити. Хлопець назавжди запамʼятав перший ковток свіжого повітря, якого бракувало у машині. Після того, як вдалось вибратись — тіло та одяг Богдана продовжувало горіти. Побратим хлопця погасив його болотом, хоча сам мав обпечені руки.
Неподалік військові побачили авто суміжних військ. Через те, що засоби звʼязку згоріли в авто, то можливості повідомити про те, що потрібна допомога, не було. Тоді Богдан почав кричати, щоб привернути увагу.
Я побачив, як у того автомобіля загорілись фари. Він направився у нашу сторону. Нас відвезли на точку евакуації.
Богдан отримав опіки різних ступенів. Найважчі проходять вглиб м’язів, але не зачіпають нервові клітини. У хлопця обгоріло обличчя, голова, руки, спина, поясниця та точково ноги. Також Богдан частково втратив слух. Його доставили до реанімації.
"Впізнав мене за запахом парфумів"
У цей час побратим хлопця повідомив Анастасії про те, що той отримав поранення.
Ти одразу не розумієш, що відбувається. Тут нереально пояснити, — каже Анастасія.
Дівчина придбала квитки, до міста, куди евакуювали Богдана, і одразу вирушила автобусом у дорогу. Тоді сильно плакала та налаштовувала себе на те, що доведеться там побачити. Вона розуміла, що тепер їй потрібно бути опорою Богдана.
Побачивши хлопця, Анастасія розплакалась. Через набряк на обличчі, який зʼявився через опіки, Богдан майже не бачив, що відбувається довкола, зокрема і те, що прийшла дівчина. Він це усвідомив, коли відчув запах її парфумів. Першочергово Анастасія зраділа, що слизові оболонки не обпечені.
Цей парфюм Анастасії я памʼятаю ще з першого дня нашої зустрічі. Він мій улюблений. Я спитав у медсестри: "Поруч зі мною моя дівчина?" І тут Настя бере мене за праву руку. Ми починаємо говорити. Купа сліз, — каже Богдан.
"З цією дівчиною я точно не пропаду"
Перші ночі були майже безсонним — через рани Богдану було боляче спати. Також Анастасія допомагала хлопцю вставати з ліжка, коли це було потрібно. Це давалось важко, бо Богдан важчий та вищий за дівчину.
Зараз Богдан дуже цінує турботу Анастасії, бо вона робить перевʼязки обережніше, ніж медсестри, та з почуттями до хлопця.
Я побачив, що з цією дівчиною я точно не пропаду. Поки вона поруч зі мною — мені немає чого боятись.
Лікування Богдана пара починала у мотивації якнайшвидше одужати. Водночас були моменти, коли було складно, бо лікування затягувалось, а спогади про те, що сталось, обтяжували стан обох. Якщо у когось опускались руки, то інший його підтримував.
Ця ситуація стала випробуванням для пари, після якого стосунки Анастасії та Богдана стали міцнішими.
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
Читайте Суспільне Чернівці у Telegram: головні новини
