84-річний Іван Гончар створив музей гончарства у селі Коболчин. До початку Другої світової війни цим ремеслом займалося майже все село. Зараз спогади про майстрів, а також їхні вироби зберігаються у музеї.
Сам Іван – спадковий майстер глиняної справи. У своїй майстерні він виготовляє глечики, миски та кахель, а також проводить екскурсії та майстер-класи для дітей. Так чоловік хоче зберегти традицію гончарства та історію села. Суспільне Чернівці розповідає, як майстер продовжує сімейну традицію та популяризує гончарну справу.
Гончарство – сімейне ремесло
Буковинець Іван Гончар виріс в одній з найбільших сімей гончарів у Коболчині. Цим ремеслом займалися його тато та брати. Каже, у селі не було школи з гончарства, тому це мистецтво майстри самі передавали від покоління до покоління. Іван слідкував, як батько працює над своїми виробами й час від часу сам сідав за гончарний круг, щоб вчитися ремесла.
"Тоді всі діти ходили у довгих сорочках. Коли працюєш за гончарним кругом, то обмазуєшся глиною. Мама мене сварила, що треба прати. Нас у сім'ї дев'ятеро, то два дні потрібно було золити й відбілювати. Я додумався до того, що поки нікого не було вдома, й гончарний круг був вільним, я голим працював. Потім біг до річки купатися. Сорочка чиста, я чистий, а вироби є".
Гончарні вироби, які виготовляла сім'я Івана, продавали у Молдові. Іван каже, це допомогло селянам вижити. За радянської влади гончарство занепало. За словами чоловіка, якби тоді гончарям дозволяли розвивати свою справу, то сьогодні майстрів було б набагато більше.
Родинні вироби та речі селян
15 років тому Іван відкрив музей гончарства у селі, щоб зберегти традицію ремесла. Каже, цей музей планували створити ще у 1958 році. Втім впродовж наступних 50 років цього не вдалося зробити. Наразі у музеї зберігається понад тисяча гончарних виробів, серед них є роботи, яким сто років.
Майстер каже, хотів зробити музей, "який би пах селом". Тому, крім гончарних виробів, має й інші експозиції, наприклад, імітацію старовинних будинків селян. Речі Іван самостійно збирав серед жителів села, а також брав родинні предмети.
"Є гончарні вироби моєї родини, щось знайшов у селі. У нашому селі понад тисяча хат, на горищі кожної я був по два три рази. Там знаходив цікаві предмети, які зараз є у нас в музеї", – розповідає майстер.
На стінах музею розмістили фотографії місцевих гончарів – серед них є довоєнні світлини. Деяких майстрів Іван знав особисто, історії решти – з родинних розповідей.
"Крім чоловіків, у нас працювали 12 жінок: коли з війни не повернулися чоловіки, а сім'ю годувати потрібно було. Вони знали процес роботи й взялися виготовляти гончарний посуд. Є цікаві жіночі роботи, одному з виробів вже 100 років. Жінка написала на ньому букву "Г", бо вона – Гафина з прізвищем Гончар".
Щодня за гончарним кругом
У музеї Івана є й майстерня – у ній гончар проводить кожен день. Сідає за гончарний круг, бере необхідну кількість глини, змочує руки й починає майструвати. Раніше гончарі крутили гончарний круг ногами, а зараз Іван має автоматичний. Каже, якби в давнину гончарі мали такі круги, то "перевертали б гори". Готовий виріб майстер може пофарбувати й оздобити візерунком.
"Я тут днюю і ночую. Деколи буває, що і ночувати потрібно, бо випалювання посуду може затягуватися аж до ночі. Якщо йде дощ чи сніг, то мені й не потрібно йти додому, бо маю у майстерні лежанку", – розповідає гончар.
Багато виробів Гончара, які він виготовляє у музеї, купують туристи. Також щосуботи чоловік представляє свої вироби на ярмарку у Новодністровську. Майстер каже, там для нього безплатно виділили місце й приміщення. Також у музеї чоловік проводить майстер-класи для дітей. Втім, через те, що у музеї немає укриття, не набирає на заняття великі групи.
"Я намагаюся це зберегти, бо хто ж буде? Моя місія, як директора музею, – пропагувати, демонструвати та проводити майстер-класи. Нехай із сотні людей, які через мене пройдуть, буде одна людина [яка займатиметься гончарством] і це вже буде добре".
Читайте Суспільне Чернівці у Telegram: головні новини
Станьте частиною Суспільне Чернівці: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села. Пишіть нам на пошту редакції новин: [email protected].
