У Чернівцях попрощалися з оборонцем "Азовсталі", військовим та поетом Сергієм Скальдом. Після звільнення Київщини Скальд виявив бажання й гелікоптером доправився на "Азовсталь" у Маріуполь. Він загинув у бою торік у квітні.
Після виходу з "Азовсталі" між українською та російською сторонами відбувся перший обмін тілами й Скальда повернули, однак рік не могли упізнати. Після того, як ДНК доньки співпало, Сергія кремували на Байковому кладовищі в Києві. Це було його бажанням. Публікуємо спогади близьких та побратимів.
Готовий був загинути в бою
У 2014 році Скальд брав участь в АТО, обороняв фортецю у Пісках та Донецький аеропорт. На початку повномасштабного вторгнення повернувся на фронт.
Військовий Володимир з позивним "Несмачний" пройшов зі Скальдом бої на Київщині та "Азовсталі". Він був командиром Сергія й нещодавно повернувся з полону.
"Коли ми летіли в Маріуполь, мене призначили командиром його групи, але у місті у нас вже був інший командир. У перші години перебування на позиціях "Шпрот" з іншими бійцями отримали контузію, але не здалися. Сергій був у госпіталі день-два і сказав: "Все, мене чекають на позиціях", – розповідає військовий.
Чоловік каже, з Сергієм були разом практичного до його загибелі. Коли у Скальда влучила куля, був у іншому місці. За слів побратимів Володимир дізнався, що група Скальда зачищала певну територію. Російській військові відкрили по них вогонь й частина бійців забігли в будинок. Каже, ймовірно Скальд узяв на себе вогонь.
"Сергій став на розі будинку й працював звідти. Він був не зовсім захищений, бо це відкритий простір. А хлопці працювали у приміщенні. Для мене це велика втрата".
Рвався у найгарячіші точки
Скальд загинув, коли вийшов на позиції замість побратима з позивним "Вишня". Чоловік також був кулеметником, але отримав поранення. Раніше разом зі Скальдом він воював в Ірпені, Мощуні та Бучі, а згодом разом полетіли у Маріуполь.
"Він був сміливим шибайголовою. Я мав йти на позицію, але рука не загоїлася й він пішов замість мене. Здається, він отримав скрізне поранення легень і наш медик не встиг йому надати допомогу. Чув, що на будівлю, де був Скальд, впала бомба, й через постійні обстріли ми не могли забрати померлих й поранених. Лише записали координати, де він був", – розповідає побратим.
Старший лейтенант Юрій Турлай знав Скальда майже десять років.
"Абсолютно нестандартний і непередбачуваний, водночас дуже справедливий воїн, яких мало. У нього все завжди було чітко й грамотно сплановано. До бійців він відносився максимально стримано. Його завжди рвало в найгарячіші точки. Таке враження, що цей адреналін підтримував у ньому дух воїнства".
Хотів, щоб його кремували
Попри те, що Скальд загинув торік у квітні, його тіло понад рік не могли упізнати. Під час виходу з "Азовсталі" українська та російська сторони обмінялися тілами загиблих, півтора тижня тому за зразком ДНК доньки військового, вдалося підтвердити, що тіло належить Скальду, розповідав побратим бійця Олександр Білоус.
"Я вже не вірив, що вдасться його знайти. Знаю, що Сергій не хотів, аби на його похороні хтось плакав. Але нарешті родина може попрощатися. Дотепер родина не могла отримати якісь компенсації. Це буденні речі, але важливі для дітей та їх майбутнього", – каже Білоус.
Олександр каже, Скальд просив, аби його кремували, – це зробили на Байковому кладовищі у Києві.
Читайте Суспільне Чернівці у Telegram: головні новини
Станьте частиною Суспільне Чернівці: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села. Пишіть нам на пошту редакції новин: [email protected]
Читайте Суспільне Чернівці у Telegram: головні новини
Станьте частиною Суспільне Чернівці: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села. Пишіть нам на пошту редакції новин: [email protected]
