У Чернівецькій області розвивають єдиний серед сусідніх регіонів бейсбольний клуб — "Соколи". Загалом в Україні є менше десяти бейсбольних команд. Для цього виду спорту у селі Новий Киселів облаштували спеціальний стадіон, однак він досі не повністю відповідає вимогам через брак фінансування. Клуб "Соколи" представляє Чернівці та існує вже понад 20 років. Увесь цей час спортсменів тренує колишній бейсболіст Ростислав Грінчук. У 2010 році він навіть узяв кредит на мікроавтобус, аби возити дітей на тренування.
Наразі клуб працює на базі обласної спортивної школи, однак, за словами Грінчука, фінансування виділяють лише на зарплати тренерам, яких є двоє. Свої зарплати тренери витрачають, зокрема, на утримання стадіону, каже Грінчук. Витрати на виїзди на змагання здебільшого покривають батьки спортсменів. Попри це, "Соколи" є четвертою найсильнішою бейсбольною командою України та виступають у найвищому дивізіоні, а їхні спортсмени – викликаються до збірних України. Суспільне Чернівці розповідає про те, як в області розвивають бейсбол за мінімального фінансування.
"Бейсбол у Чернівцях розвивається 30 років"
Як розповідає тренер та засновник бейсбольного клубу “Соколи” Ростислав Грінчук, бейсбол зародився у США. Це гра, в якій одночасно на полі перебувають дев’ять людей. Позмінно команди грають у нападі та захисті.
На бейсбольному полі розташовані чотири бази у вигляді невеликих подушок та одна база у формі п’ятикутника, з якої подають м’яч для відбивання. Бейсбол грають на спеціалізованих стадіонах або майданчиках.
“Це неймовірні емоції. Ти виходиш на відбивання і відчуваєш різні емоції, зокрема, мандраж. Ти виходиш на захист після відбивання й чуєш, що тобі говорять з трибун. Бейсбол для мене — це, скажімо так, щось дуже захопливе”, – каже бейсболіст Андрій Койцан.
Грінчук розповідає, що бейсбольна команда з 1995 по 2005 роки тренувалася у Чернівцях. У 2005 році “Соколи” вперше виступали в українській Вищій лізі.
“Ми піднялися з Дивізіону Б, з Першої ліги. І вже в перший рік нас звідусіль попросили — з міста, зі стадіону. І для того, щоб врятувати вид спорту та далі розвиватися, ми переїхали за місто. Тоді нам назустріч пішло керівництво Мамаївської сільської ради. Вони розглянули питання, щоб надати нам стадіон у Новому Кисилеві в оренду. Цьогоріч уже 20 років, як ми тут”, – каже Грінчук.
"У бейсбол не йдуть інвестори"
Бейсболіст “Соколів” Андрій Костащук розповідає, що дізнався про цей вид спорту від свого вчителя фізкультури. Спочатку він приїхав подивитися, як спортсмени тренуються, а згодом і сам залишився у цьому спорті.
“На початку найскладніше було ловити м’яч. Відбивання вдавалося, кидати теж. Під час тренувань чи ігор особливих складнощів немає. На тренуваннях усе відбувається у спокійній атмосфері, а на іграх уже все виходить автоматично. Єдине — це саме місце розташування стадіону. Складно сюди добиратися”, – каже Костащук.
Бейсбольний стадіон перебуває на балансі дитячої громадської організації “Мала бейсбольна ліга”.
“Надходженням дитячої громадської організації є батьківські гроші. Тому що за спиною у нас потужних спонсорів немає. Бейсбол підтримують не так активно, як, наприклад, футбол”, – розповідає Грінчук.
"Фінансування виділяють лише на зарплату тренерів"
За словами Грінчука, з 2020 по 2025 рік фінансування бейсболу зменшилося у шість разів. Наразі дитячо-юнацька спортивна школа виділяє гроші лише на зарплати двох тренерів, а через відсутність підтримки з боку влади команді радять самостійно шукати інвесторів для розвитку інфраструктури.
“Бейсбол у нас фінансується, тренери отримують заробітну плату, і ОВА за можливості фінансує виїзди команди на змагання. Ми за останні два роки не скоротили жодної ставки. У нас у пріоритеті — утримання тренерського складу. Водночас фінансування обмежене, тому ми не маємо можливості повністю покривати всі потреби”, – розповідає начальник управління молоді та спорту Чернівецької ОВА Іван Гешко.
Грінчук розповідає, що на бейсбольному стадіоні “Соколів” проводять змагання, однак він не повністю відповідає вимогам і має застарілі споруди. На стадіоні немає роздягалень, тому спортсмени переодягаються на лаві для запасних.
“Якщо вітер, дощ, прохолодно — це все дається взнаки. І сама локація... Добирання сюди займає 45 хвилин. А якщо у місті затори, то й до години, а це незручно. Тобто до села потрібно довозити спортсменів і потім їх відвозити”, – розповів Грінчук.
"Придбав автобус у кредит, щоб довозити спортсменів"
У 2010 році тренер придбав у кредит мікроавтобус, щоб довозити спортсменів. Кредит він виплачував п’ять років. Зараз автобус використовують ще й для виїздів на змагання.
“Якщо брати старшу команду “Соколів”, то на тренування приходять 7–10 хлопців. Однак це аматори — не професійна команда. Тобто вони або навчаються, або працюють. Люди навіть після робочої зміни приходять на тренування”, – каже Грінчук.
Бейсболіст Андрій Койцан — один із небагатьох, хто проживає у Новому Киселеві. Каже, що про бейсбол дізнався під час прогулянки селом.
“Гуляв з товаришем і побачив, що хлопці займаються. Ми зацікавилися, підійшли до Ростислава Васильовича і запитали, чи можна прийти на тренування. Він призначив дату, і ми прийшли. Так і зацікавилися бейсболом. Найскладніше було на початку зрозуміти правила”, – каже Койцан.
"Гравців викликають до збірних України"
Цьогоріч “Соколи” заявилися у Вищу лігу чемпіонату України. У попередні роки вони були срібними призерами чемпіонату України серед дитячих ліг, двічі срібними та одного разу бронзовими призерами молодіжного чемпіонату України.
“Я вважаю великим досягненням клубу те, що у 2024 році ми змогли взяти участь у чемпіонаті Європи серед дитячих ліг у Празі. Чому кажу, що це досягнення? Бо виїзд був повністю за рахунок батьків”, – розповідає Грінчук.
Серед команд Вищої ліги, де виступають “Соколи”, є також дві команди з Кропивницького, одна з Києва та одна з Рівного. Грінчук каже, що для участі у спарингах команда долає по тисячі кілометрів. Водночас бейсболісти “Соколів” викликаються до збірних України.
“У 2016 році я виграв чемпіонат Європи у складі збірної України та отримав звання майстра спорту міжнародного класу. Окрім цього, я багаторазовий призер чемпіонатів Європи. В основному граємо для задоволення”, – розповідає Андрій Костащук.
Позиція Костащука — пітчер. Його завдання — подавати м’яч тому, хто відбиває, і максимально ускладнювати цей процес. Також Костащук планує працювати тренером і вже починає набирати групи дітей.
"Не можемо ввести в експлуатацію стадіон"
Грінчук каже, що бейсбольний стадіон досі не введений повністю в експлуатацію через високовольтну лінію електропередач, яка проходить через нього. Через це на стадіон не можуть виділяти гроші з державного бюджету.
“Є вимоги безпеки. Поки що Федерація бейсболу і софтболу України закриває очі на цю лінію та дозволяє нам тут проводити чемпіонат України. Ми зверталися в обленерго. Там керівники змінюються, і коли з ними говориш, бачиш, що вони готові зробити це — можливо, пустити кабель під землю. Але кажуть, щоб ми знайшли на це гроші…”, – каже Грінчук.
За його словами, в Україні останнім часом з’являються нові бейсбольні поля. У Києві у 2021 році побудували друге синтетичне бейсбольне поле за програмою “Велике будівництво”.
“Єдине, що потрібно, — це умови, щоб дитина тренувалася на справжньому майданчику. Це все впливає на популяризацію, на рівень відвідуваності. Адже батьки хочуть, щоб дитина була в комфорті”, – каже Грінчук.
Сам Грінчук каже, що вже багато років продовжує жити надією на покращення умов для розвитку бейсболу у Чернівецькій області.
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
Читайте Суспільне Чернівці у Telegram: головні новини
