Ще чотири роки тому Ольга Попадюк з Чернівців була заступницею керівника великого бізнесу, а сьогодні вона — шахістка та тренерка. Спершу жінка соромилась розповідати друзям про зміну професії, бо мала амбіції як науковиця та менеджерка у бізнесі. А через відсутність титулу гросмейстера, який є найвищим у цьому спорті, сумнівалась у своїй компетенції як шахової тренерки. Цей титул ще планує здобути.
Водночас завдяки своєму успіху та результатам учнів на міжнародних турнірах прийняла себе у новій сфері. Каже, впродовж усього свого шляху, як у бізнесі, науці та шахах, зіштовхувалась з гендерними стереотипами та хейтом. Як долає їх – у матеріалі Суспільне Чернівці.
"Спочатку не сприймала себе як шахістку"
Спершу Ольга сумнівалася, що зможе бути шаховою тренеркою. Три роки про це нікому не розповідала. Все змінилося, коли один з її учнів зайняв третє місце на турнірі в Іспанії.
"Мені було соромно. Якось нелогічно, що нібито маючи за спиною такий бекграунд освіти й досвіду, стала тренеркою. В шахах я все ж не гросмейстер. Я думала, що це не є моїм шляхом до успіху, що я не зможу бути серйозним тренером. Домовлялась сама з собою", – каже тренерка.
Жінка розповідає, що завжди мала кар'єрні амбіції. Спершу бачила себе в науці, тому вступила в аспірантуру й захистила дисертацію з економіки. Пізніше почала викладати в університеті, а потім перейшла в бізнес.
"Працювала заступником директора великої чернівецької компанії на майже 400 підопічних. Потім прийшли часи ковіду, і ось він підштовхнув мене до шахів. Під час карантину почалися онлайн-заняття з шахів, і я побачила, що можна заробляти та жити у своє задоволення. До того я вела дві групи дітей", – розповідає Попадюк.
"Чому так мало жінок у шахах"
Ольга не розуміє, чому в Україні так мало жінок грають в шахи. Шахістки можуть виборювати як жіночі, так і чоловічі титули гросмейстерів. Серед чоловічих титулів є 3% жінок – тобто 44 на увесь світ.
"За всю історію тільки одна дівчина Юдіт Полгар потрапила топ-10 серед чоловіків. Більше жодна жінка не досягла такого. Не думаю, що за 20 чи 30 років сильно змінилося ставлення до жінок у шахах. Єдина проблема – стереотипне мислення, що це нежіночий вид спорту й що ми не можемо конкурувати з чоловіками", – каже Ольга.
Вперше Ольга прийшла у шаховий клуб у Кременчуці й відразу потрапила на змагання – у 12 років вона змагалась проти дорослого чоловіка.
"Я зареєструвалася й чекала черги на жеребкування, аби оголосили пари. І тут один чоловік сказав: "Я хочу з цією дівчинкою зіграти. Мені треба перше місце". І в мене з'явилась така спортивна злість. І так тоді випав жереб, що я потрапила на нього і виграла. А він був кандидатом у майстри спорту", – розповіла Попадюк.
Ольга вважає, що дошка не бачить, хто перед нею сидить – жінка чи чоловік. Є фігури і є гра.
"Тому мені абсолютно все одно, як до мене ставиться суперник або що там за психологічний тиск, якщо це не переходить якісь мої кордони", – розповідає шахістка.
За перший рік у шахах Ольга досягла другого розряду, а ще через рік – отримала перший розряд. Однак зазвичай вона грала в чемпіонатах області та міста, а також була капітанкою збірної харківського університету.
"Зараз я стала популярною в шаховому світі завдяки соцмережам. Мене почали запрошувати на міжнародні турніри та міжнародні відкриті турніри. Останні – дають можливість спілкуватися з людьми, які для тебе є авторитетами в твоїй справі. Зрозуміло, що між нами велика прірва в плані гри, але все одно це можливість поспілкуватися, відчути енергію цієї людини – це кайф", – розповідає Попадюк.
"Маю амбіції, щоб здобути титул"
Шахістка каже, нещодавно зіткнулась з хейтом у соцмережах через відсутність особистих титулів. Каже, що зі стереотипами зіштовхувалася і раніше. Зокрема, потрібно було доводити, що жінка може бути науковицею.
"В мене є амбіції – я хочу стати майстром спорту серед жінок. Але все одно мене ранить те, що в мене немає титулу. Я планую над цим працювати, просто цьому треба приділити час. Бо більшість мого часу присвячую таки роботі. Я треную, але потрібно починати тренуватись самій", – розповіла Попадюк.
Ще одна із причин, чому Ольга Попадюк прийшла в шахи – мрія, щоб її син став успішним шахістом.
"До семи років син досяг досить серйозних результатів – був третім в Україні за рейтингом. Ми разом маємо спільне хобі, спільну роботу, ми можемо разом ввечері включити якесь відео про шахи та обговорити якісь новинки", – каже Ольга.
За словами Попадюк, у шахах бувають як цікаві партії, так і нудні. Також шахістка додала, що поразки для неї є болючими, тому іноді й плаче.
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
Читайте Суспільне Чернівці у Telegram: головні новини
