У Вижниці Чернівецької області декілька жінок збирають одяг та предмети побуту буковинських гуцулів. Для цього говорять з місцевими жителями, збирають свідчення та знаходять старовинні речі в домівках та серед костюмів творчих колективів. Деяким експонатам понад 200 років.
Зі знахідок вдалося розширити музей старожитностей та етнографії Буковинської Гуцульщини, який колись відкрили з колекції писанок. Суспільне Чернівці розповідає про те, які речі вдалося знайти для фонду музею.
Все почалося з вінка на весільному фото
Олена Чепух з дитинства пам'ятає, як бабуся вдягала вишиті сорочки, до церкви носила горботку та кептар, а кожне свято відбувалося згідно з традиціями. Гуцульщиною Олена зацікавилася, коли у старій скриньці бабусі знайшла її весільну фотографію – за нею згодом відтворила стрій молодої, характерний для села Іспас.
"До того я не знала, що моя бабка була двічі заміжня, і мій дід це вже її другий чоловік. Весільного фото з дідом в неї не було. Я відкрила її стару скриню, почала дивитися, що там в неї цікавого. Натрапила на фотографію весільну. У баби був повністю традиційний стрій від вінка. Мені стало цікаво, а з чого той вінок, який він був", — розповідає Олена.
Відтак жінка почала розпитувати у своєї бабусі про традиційний одяг та побут в регіоні тих часів, а вже потім збирала свідчення інших жителів. Для цього обрала міста і села за течією річки Черемош. Здебільшого це були жінки, народжені впродовж 1930-1940 років. Молодші люди пам'ятали звичаї менше, бо, за словами Чепух, їхня юність припала на заборони й утиски радянської влади.
Згодом Олена почала також спілкуватися з творчими колективами, в колекції яких часто був й старовинний одяг. Подекуди люди й самі зверталися до Олени, коли знаходили на горищах автентичні речі чи предмети побуту.
Музей старожитностей Гуцульщини
Автентичні речі шукає також завідувачка Музею етнографії та старожитностей Буковини та Гуцульщини Марія Козубовська. Музей при Вижницькому коледжі мистецтв започаткував її чоловік. Першими експонатами стали писанки.
"Мій чоловік, колишній директор, збирав писанки. Потім горбатки, сорочки, кожухи. Й постійно у нього в кабінеті було багато молі. Я щосуботи ходила, травила її та казала: "Що ти збираєш оту стареччину?" Коли ми створили малесенький музей, я вже подумала: "Ні, це – моє". Все ж я буковинка, уродженка Вижницького району, і в мене мама вишивала", — розповідає Козубовська.
Музей – двоповерховий. Його колекцію продовжують поповнювати. Найстаріші експонати датуються XVIII сторіччям. Серед них – старовинна скриня, а також шалянова Тканина з квітковим візерункомхустка, яку колись подарували музею.
До експозиції також додали одяг з села Вашківці. Так хотіли показати різницю між звичаями жителів одного регіону. Так для села характерними були вишивка бісером, квіткові візерунки, фабрична тканина замість горбатки та пов'язування хустки на талії.
Творчі та самобутні
Марія Козубовська розповідає, що за експонатами музею можна скласти портрет буковинських гуцулів: це творчі та самобутні люди, які багато працювали й майстрували. Так, наприклад, у церкву часто ходили із парасолькою, а також майстрували жіночі сідла. Вбрання також відрізнялися та залежали від моди села.
Олена Чепух розповідає, мета їхньої роботи — розповідати більше про буковинських гуцулів, які менш відомі в Україні. Для цього впорядкували книгу, де зібрали матеріали, а також схеми вишивки, за якими можна відтворити давні сорочки.
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
Читайте Суспільне Чернівці у Telegram: головні новини
