Щоранку під час хвилини мовчання на Центральній площі всі завмирають – автомобілі та перехожі зупиняються, щоб вшанувати полеглих на війні. Окремо від усіх стоїть жінка з українським прапором, а на ньому – фото одного із захисників. Це Віктор Дярик, який понад рік перебуває у російському полоні.
Прапор тримає колега бійця Алла. Впродовж останніх чотирьох місяців вона робить це щодня. Так стає його голосом, бо більше немає кому, адже Віктор – сирота. Суспільне Чернівці розповідає історію Алли та Віктора.
Алла та Віктор знайомі понад десять років – з часів роботи у драмтеатрі імені Ольги Кобилянської, де чоловік працював монтувальником сцени. За словами жінки, у Віктора немає батьків. Це спонукало її взяти на себе відповідальність нагадувати про колегу.
"Одного разу вирішила піти на хвилину мовчання і так сталося, що ходжу щодня. Вшановую і дякую цій дитині, що стала на захист. Це не просто дитина, з якою ми працювали, я чекаю цю дитину з полону", — каже Алла.
Віктор був учасником АТО. Про це Алла дізналася від колег, а коли вони з чоловіком здружилися, то вона його морально підтримувала. Зокрема, під час відпустки Віктора вони разом їздили у гори.
"У 2015 році саме відпустили в першу відпустку. Тоді ми поїхали в гори вперше. Дивлюся, дитина до вечора починає більше розмовляти, згадувати приємні моменти. Він вже сам питав: "А коли ми поїдемо в гори? Коли в Шепіт". Так ми його трохи адаптували після приїзду з АТО", — каже жінка.
За словами Алли, на початку повномасштабної війни Віктор одразу пішов служити. Жінка зустрічала його у відпустках та допомагала необхідними речами.
"Він, не чекаючи, сказав: "Я йду – і все!". Побажали одне одному підтримки. Я більш-менш знаю, що потрібно військовим, то купувала, що могла в магазинах й аптеках. На другий день зустрілися, він подякував, обійняв мене, і каже: "Звідки ви все знаєте, що мені треба?", — каже Алла.
Віктор потрапив у полон 24 червня 2024 року. Деякий час його вважали зниклим безвісти, а потім Алла випадково впізнала його на одному з відео в російських групах.
"Всі сайти [дивилися], які тільки можна було. Переглядаю – є Віктор. Почала плакати, як побачила. Беремо сповіщення, що він зник безвісти, відкриваю телефон і показую: "Чому ви не шукаєте, а даєте сповіщення тітці, що він безвісти зник?"", — говорить жінка.
Крім хвилини мовчання, Алла щонеділі виходить на акції в підтримку полонених. Разом з матерями, дружинами та сестрами полонених збираються на Центральній площі.
"Буває приходять зовсім чужі люди й кажуть: "Дайте плакат, я теж підтримаю хлопців, просто стану з плакатом". Просто такий час зараз, що треба, аби люди розуміли — війна триває, Україну знищують".
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
Читайте Суспільне Чернівці у Telegram: головні новини
