66-річний буковинець Віктор Фокша навчається водіння в автошколі. Робить це, бо вдома у його гаражі стоїть машина, якою ніхто не користується. Раніше нею їздив син, але він виїхав за кордон. Вчитись ніколи не пізно і це потрібно робити все життя, каже Віктор.
Його інструкторка Наталія Дмитрієва, якій 27 років, різницю у віці з студентом не помічає, бо, на її думку, він відчуває себе молодшим і так поводиться. Також жінка відкидає стереотип, що люди старшого віку не мають вчитись чомусь новому. Суспільне Чернівці розповідає, як минають уроки Віктора та Наталії.
66-річний Віктор Фокша добирається автобусом на уроки водіння з села Бочківці, що за орієнтовно 30 кілометрів від Чернівців. Біля автошколи його зустрічає інструкторка Наталія Дмитрієва. За декілька хвилин Віктор та Наталія починають заняття. Спершу інструкторка нагадує чоловікові, що потрібно пристебнути пасок безпеки та зняти машину з ручника. Опісля вони починають рух.
За кермом Віктор почувається нормально — ця справа для нього не складна та подобається. Учень вважає, що отримувати посвідчення водія треба було наважуватись раніше.
"Я життя сприймаю по-філософськи — завжди чогось треба вчитись. Життя після 60 [років, — ред.] лише починається. Ти у русі постійно, вже з людьми тут, на дорозі".
Після отримання посвідчення Віктор планує їздити автомобілем "Жигулі". Раніше машиною користувався син та іноді просив батька спробувати покермувати, на що той погоджувався.
Віктор називає себе "байкером", бо має водійське посвідчення на мотоцикли, а для справ у селі, де живе, використовує мопед. На ньому любить їздити швидко, чого не може собі дозволити під час навчання на автомобілі.
"Я взагалі дуже люблю мотоцикли. Але так склалось, що є машина. Син десь виїхав і тому мені потрібно, щоб машина не стояла. На роботу десь-колись, у місто поїхати. Я навіть подорожувати люблю. [Поїду, — ред.] у гори, на Дністер".
Віктор працює у поліклініці №2 серед адміністративно-господарського персоналу.
У починанні чоловіка підтримують син, дочка, друзі та колеги. Вони кажуть, що Віктор молодець та що його "занесуть у Книгу рекордів Гіннеса". Теоретичний іспит він склав з першої спроби. Каже, це було легко.
Свою інструкторку з практичного водіння чоловік обрав за рекомендацією, а тепер каже, що йому комфортно з нею працювати. З цим погоджується і Наталія, яка розповідає, що зі своїм учнем одразу знайшла спільну мову. Спершу жінка не повірила, що Віктору 66, бо "не виглядає ні душею, ні тілом на свій вік".
"Залежить від морального та фізичного стану людини. Мені краще спілкуватись з молодими, ніж з ровесниками, чомусь вони "відстали" від життя, каже Віктор.
Наталії 27 років. Вона розповідає, що у правилах дорожнього руху є питання: "Чи залежить якість навчання від віку?" Відповідь на це питання — не залежить.
Наталію за кермо посадив батько, коли їй було вісім років. Ця справа їй сподобалась з першого дня.
"Я не діставала до педалей. Мені підкладали подушки. У 18 років я закінчила автошколу, отримала своє водійське посвідчення. Мені зразу подарували машину і з того моменту я почала набиратись досвіду", — розповідає Наталія.
Орієнтовно три роки тому жінка стала інструкторкою. Деякі чоловіки, коли бачать, що водінню навчає жінка, роблять компліменти. А деякі через вікно кажуть: "Жінка навчає жінку".
Раніше інструкторка чула стереотип, що жінка за кермом, начебто, нічого не вміє. Наталія каже, що це не так і що є багато жінок, які добре їздять.
"Я думаю, якщо мені посадити за кермо чоловіка, який підтримує цей стереотип, то я багато чого б його навчила, перевчила і показала".
З цим погоджується Віктор і каже, що реакція жінок за кермом не відрізняється від реакції чоловіків.
Коли учень отримає посвідчення водія, то планує здійснити нову мрію — стрибнути з парашутом.
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
Читайте Суспільне Чернівці у Telegram: головні новини
