Коли пʼять років тому Валерій Божик балотувався від "Слуги народу", то у своїй програмі писав, що він "в команді президента". Вже за два роки після цього він публічно приєднався до міжфракційного об’єднання колишнього голови парламенту Разумкова, яке нині в опозиції до чинної влади.
Попри це депутат залишається у фракції "Слуга народу", однак не голосує разом із монобільшістю. Як Божик голосував за закон про мобілізацію та заборону релігійних організацій, які пов'язані з Росією, що ініціював та як роботу Божика коментує аналітик — читайте в інтерв’ю в межах міжрегіонального проєкту Суспільного "Обранці".
Про відвідування Верховної ради
– За даними Руху Чесно, ви пропустили 26% засідань Верховної Ради. Це найбільше серед мажоритарників з Буковини. Яка причина?
– Я не рахую свої пропуски у відсотках. Але, наприклад, минулого року я двічі лікувався в стаціонарі. Був і у відрядженнях. Повірте, зараз у Верховній Раді, якщо ти без поважної причини не з’являєшся, то тобі просто не нараховують зарплату. Якщо я був відсутній, то або через хворобу, або через службові поїздки.
У попередньому випуску проєкту "Обранці" Георгій Мазурашу казав, що зарплата нардепа — 48 тисяч гривень.
Про церкву в Україні
– Торік Верховна Рада голосувала за законопроєкт про заборону релігійних організацій, пов’язаних з Росією. Ви були відсутні на обох голосуваннях. Яка ваша думка щодо цього закону?
– Я та мої рідні ходимо до церкви українського патріархату, не пов’язаної з країною-агресором. І на Буковині, і в усій Україні має бути українська церква. Тут усе однозначно.
– На вашому окрузі є громади, які публічно перейшли до ПЦУ. Водночас деякі переходи — конфліктні.
– Мені дуже прикро бачити, коли родичі у селах ворогують через релігію. Але громада сама має вирішувати, до якої церкви належати. Це питання зрілості суспільства. Держава не повинна жорстко втручатися, але й не може ігнорувати порушення закону.
– Як народний депутат ви не можете втрутитися?
– Ні. Я не можу вийти за межі повноважень. У разі правопорушень мають діяти правоохоронці. Я можу висловити свою думку, але це не вирішує конфлікти на місцях.
Закон про мобілізацію
– Ви утрималися під час голосуванняЦе рішення загалом підтримали 283 народні депутати. Зробили це без норми про демобілізацію. за законопроєкт про мобілізацію у другому читанні. Чому?
– Тоді я навіть ходив на комітет з питань нацбезпеки, оборони і розвідки. Ми разом з командою подавали правки до цього законопроєкту – чіткі правила демобілізації. Люди мають знати, скільки вони служать, мати гарантії ротації. Якщо ці речі не прописані, я не підтримую такі рішення.
Так само було із законом про ринок землі. У першому читанні я не голосував, бо вважав, що не можна стільки землі продавати в одні руки. І як показує час — ця позиція була обґрунтована. Коли наші правки врахували, я його підтримав.
– Ви були співавтором альтернативного законопроєкту, де йшлося про можливість демобілізації після 36 місяців служби?
– Так. І після безперервного перебування на передовій рік. Ми багато спілкуємося з військовими, їздимо на фронт. Люди кажуть: “Ми ж не раби. Дайте чіткі правила”.
– Але якщо частина військових демобілізується, хто залишиться в окопах?
– Ви володієте цифрами по мобілізаційному ресурсі? Я ними не володію. А рішення мають ухвалюватися саме на основі цифр. Люди виснажуються. Питання демобілізації чи ротації — це не популізм. Військові мають відслужити певний термін, виконати свою частину завдань, але вони не можуть постійно перебувати на передовій. Далі має відбуватися заміна — або іншими підрозділами, або іншими людьми.
Я не військовий, але коли голосую за такі рішення, то обов’язково консультуюся зі спеціалістами. І самі військові кажуть: це потрібно. Ми до кожного питання можемо спитати, а інакше — як?
– Коли ухвалювали цей законопроєкт про мобілізацію, публічно заявляли, що відбувалися консультаціїНародна депутатка Ірина Фріз, коментуючи затверджений до другого читання текст законопроєкту, оборонний комітет більшістю голосів підтримав ініціативу Головкома Олександра Сирського і зняв з розгляду норму про звільнення з військової служби через 36 місяців. з Генштабом. Саме тому він і був прийнятий у тому вигляді, в якому його винесли на голосування.
– Дивіться, відкрию вам "секрет": консультації з Генштабом проводяться постійно, майже щодо кожного закону. Але не завжди документ ухвалюють у тому вигляді, якого хочуть військові, депутати чи суспільство. Генштаб працює "у межах". Вони кажуть: нам потрібна така-то кількість людей. Але всі розуміють, що сьогодні людей, яких можна мобілізувати, менше, ніж було у 2022 році.
Проте я впевнений, що нинішні методи мобілізації, іноді із порушеннями, також не вихід. Вони тільки породжують спротив, бажання переховуватись, не служити.
Альтернативні законопроєкти
— Частину законопроєктів ви подаєте у співавторстві з колегами з міжфракційного об'єднання "Розумна політика". Часто вони є альтернативними до ініціатив представників фракції "Слуга народу". Але ці законопроєкти нерідко відхиляються або довго розглядаються. Як ви оцінюєте їх ефективність?
— Ефективність треба оцінювати не законопроєктів, а законів, які реально діють. Щодо законотворчості — ми разом з колегами подаємо ініціативи, виходячи з чітких критеріїв: не зашкодити суспільству, не розвалити бізнес, не позбавити військових пільг. Наприклад, подали законопроєкт щодо можливості присвоєння офіцерського звання сержантам, які мають відповідний досвід, але не мають вищої освіти. Рада його ухвалила, але пів року не підписували — тільки тому, що ініціаторами були представники "Розумної політики".
Інше питання: якщо бачимо, що певний закон позбавляє громади фінансування або вводить в оману військових, ми як депутати маємо реагувати. Реакція — це не просто слова, а конкретні правки чи альтернативні законопроєкти. Але рішення ухвалює Рада.
Ми запитали парламентського аналітика Руху ЧЕСНО Віталія Мікулу про альтернативні законопроєкти "Розумної політики":
"Щодо альтернативних законопроєктів — так, вони з’являються. Якщо аналізувати діяльність Разумкова в парламенті загалом, то він постійно критикує владу. Він послідовно виступає в опозиції до фракції "Слуга народу" та президента. Це стосується й важливих для суспільства ініціатив, зокрема, законопроєктів щодо мобілізації та інших питань.
Мені здається, це частина його політичної гри — створювати альтернативні документи, щоб потім заявити: ми запропонували, ми зробили, але влада нас ігнорує. У нас є альтернатива, ми пропонуємо її для голосування. Саме в цьому, ймовірно, полягає головна мотивація подання таких законопроєктів. І, очевидно, Валерій Божик як один з авторів, бере активну участь у цьому процесі та підтримує Разумкова", — каже Віталій Мікула.
— Який відсоток ваших ініціатив стали чинними?
— Підсумовуючи п’ятирічну роботу: подав близько 186 законопроєктів, з них орієнтовано 50 стали чинними. Тобто понад третина.
Вважаю це непоганим результатом — краще подати менше, але якісніше, ніж тисячу, з яких ухвалять один.
— Як часто ваші альтернативні законопроєкти підтримує Рада?
— Бувають випадки, коли голосують саме за альтернативний варіант, а основний — відхиляють. Хоча такі випадки рідкісні. Для ухвалення потрібно 226 голосів, а коли є монобільшість і "групи-сателіти", ймовірність прийняття альтернативного проєкту невисока.
— Ви водночас входите і до фракції монобільшості, і до міжфракційного об'єднання, лідер якого перебуває в опозиції до цієї фракції. Як це можливо? Ви не бачите в цьому дисонансу?
— Бачу. Так, я залишаюсь у фракції "Слуга народу", але ще з осені 2021 року, після відставки спікера Дмитра Разумкова, долучився до міжфракційного об'єднання "Розумна політика". Це неофіційна структура, таких в Раді чимало. Але саме навколо цієї ініціативи об’єдналися люди, які мають спільне бачення щодо ряду питань.
Жодна з ініціатив, які ми підтримували або не підтримували в рамках об'єднання, не є чимось прихованим. Ми відкрито комунікуємо свої позиції. Так, інколи наші голосування розходяться з лінією фракції — але це свідомий вибір. Депутат має право на власну думку.
— То чому ви досі залишаєтеся у фракції?
— Для мене немає проблем вийти з фракції. Але є політичні реалії. Те, що я не голосую синхронно з фракцією, — мій усвідомлений вибір. Я відповідаю за кожне своє голосування. Вийти з фракції страшно тим, хто потрапив до Ради за списком. Бо це може означати втрату мандата. Я ж прийшов як мажоритарник.
Депутат має комунікувати з фракцією, але й фракція повинна вести діалог із депутатом. Якщо цього немає — я маю обирати, що важливіше: сліпо голосувати за фракційну позицію чи зберегти власну совість?
Я обираю друге. Голосую свідомо. І хочу, щоб мені не було соромно дивитися на себе в дзеркало після завершення каденції.
А зараз, коли почалася війна, чи це рішення на часі?
– Ви кажете, що це двосторонній процес, і фракція має спілкуватися з депутатом. Чи достатньо фракція "Слуга народу" комунікує з вами?
– Буває по-різному. Іноді законопроєкти просто заносять у зал за 10 хвилин до голосування. Потрібно чесно сказати: більшість депутатів, і я зараз не тільки про монобільшість, не встигають навіть ознайомитись із текстом.
Знаєте, за чим я дійсно шкодую? Що в залі зараз немає журналістів. А знаєте чому? Бо вони дисциплінують. Коли є журналісти, усе видно на поверхні. Ти не скажеш потім: "Ой, це було не так" або "мені не повідомили". Бо це все відкрито.
Ми неодноразово ставили це питання на голосування, щоб журналісти повернулись у зал. Востаннє — буквально минулого тижня. Я голосував "за". Не бачу в цьому нічого поганого. Мені за свої дії не соромно. І приховувати теж нема чого — особливо в частині голосувань.
Про вибори з Разумковим
– Ви раніше публічно говорили про свою політичну послідовність. Зараз ми бачимо вашу участь у міжфракційному об'єднанні. Чи можна припустити, що на наступних виборах ви представлятимете політичну силу Дмитра Разумкова?
– Звичайно можна. Я цього і не приховую. А знаєте, в чому послідовність? Давайте згадаємо разом лозунги, з якими "Слуга народу" йшла на вибори. Їх було багато: і про вчителів, і про еміграцію, і про фінансування, і багато іншого.
Кожен мажоритарник будував свою програму на основі програми партії, яка його висувала. Я, наприклад, був не членом партії, а кандидатом від неї. Але я й досі не відмовився від жодної з тез, які були в передвиборчій програмі. Послідовність полягає саме в цьому.
Але коли задекларовано одне, а реалізується зовсім інше — треба визначатися. Учора десь до півночі спілкувався з одним із моїх друзів, прихильників. Це чернівчанин, йому понад 60 років. І він запитав: "Чому ми реформуємо, реформуємо, а живемо все гірше?".
І як депутат я маю право на це реагувати — голосуванням, подачею альтернативного законопроєкту, блокуючої постанови. Так, не все проходить, але суспільство має знати, хто і що підтримує. Що стосується майбутньої політичної діяльності — зараз її немає.
– Але колись буде?
– Можливо. Все залежить від формату. Я не говорю про перемогу чи програш — для мене політика не є самоціллю. Я знайду своє місце і поза нею.
Просто питання в тому, за якою системою відбуватимуться вибори? Ми всі розуміємо, що за чинним законодавством їх зараз провести неможливо. Його доведеться змінювати. Тому зараз, відверто кажучи, займатися виборами… В країні щодня гинуть люди. Триває війна. І з практики — зазвичай найбільше говорять, що не займаються виборами, саме ті, хто ними й займаються.
Візит Разумкова у Чернівецьку область
– Ви кажете, що зараз не на часі займатися виборами, але все ж Дмитро Разумков нещодавно приїжджав на Буковину. Ви публічно разом відвідували кілька громад. Яка була мета його візиту?
– А ви розумієте, що в область тоді приїхало п’ятеро чинних народних депутатів? Не тільки Разумков. Якщо приїхало п’ятеро депутатів, хіба це потрібно якось особливо пояснювати? У кожного депутата — своя робота, свої повноваження. Це мій округ. Інші — зі своїх комітетів профільних.
Наприклад, коли в одному з медзакладів помирала жінка, ми спільно з колегами організували допомогу з Києва. Завдяки цьому вдалося врятувати життя. Хіба це не депутатська робота?
– Запитання стосується саме Разумкова. Адже він лідер міжфракційного об’єднання, але без прямого зв’язку з регіоном. Такі візити асоціюються з передвиборчими кампаніями.
– Розумію, чому виникає таке враження. Але за час війни в нас не було в області ні Порошенка, ні Тимошенко чи інших політиків? А Разумков приїхав. Чому депутат не може поїхати в регіон і подивитися, чим живе область?
Ми з ним їздили й у Харківську, і в Запорізьку області, буваємо на фронті. Так, хтось каже, що це популізм. Але коли ти приїжджаєш, спілкуєшся з людьми, чуєш їхні проблеми, маєш змогу подати запит, змінити норму закону — це вже не популізм, це робота.
І, до речі, на зустрічах у громадах, де ми були — з вчителями, з медиками — ні слова не було про політику. Говорили про реформи, про проблеми, які накази Міністерству освіти та науки заважають зберігати освіту на селі.
Суспільне Чернівці
– Ви були на цих зустрічах разом із головою обласної ради Олексієм Бойком. Нещодавно три фракції в облраді заявили, що хочуть висловити йому недовіру. Що відбувається в обласній раді?
– В обласній раді, на мою думку, нічого конструктивного не відбувається. Я ще у вересні 2022 року на сесії ради сказав, що сподіваюся: представницька та виконавча влада на Буковині працюватимуть разом. Але бачимо, що сталося інакше.
Є постійні хитання, незрозуміла комунікація. Одні звинувачують у тиску начальника ОВА Запаранюка, інші — голову облради Бойка. Я на стороні місцевого самоврядування.
Я чудово спілкуюся як з керівником міста, так і з керівником області, регулярно відвідую сесії, переважно обласної ради, адже це орган регіонального рівня, тоді як у місті є свій обраний мажоритарний депутат. Чому окремі фракції вдаються до таких дій — сказати важко. Можливо, хтось прагне отримати "золоту акцію" чи уникнути політичної відповідальності. Це лише припущення, але подібні дії точно не працюють на користь регіону.
Сьогодні питання не в Бойку чи Запаранюку — а в тому, що на регіон звертають увагу на загальноукраїнському рівні. І ці постійні перетягування канату лише шкодять. Я завжди підтримував місцеве самоврядування — і законопроєктами, і публічно.
Якщо між депутатами є розбіжності, їх слід вирішувати в сесійній залі, через відкриті голосування, а не постами у Facebook.
Ключовий законопроєкт у Верховній раді
– Який із законопроєктів, які ви подали за час каденції, вважаєте ключовим і чому?
– Я не виділяв би якийсь один. У мене багато фахових законопроєктів у сфері судочинства, юстиції, тому що я працюю в профільному комітеті. Наприклад, останній — про Уповноваженого з прав людини. Законопроєкт чітко визначає, як саме ця посада має працювати, які має повноваження. Це важливо для захисту прав людини і верховенства права.
Але й правки до бюджету, де ми добиваємося забезпечення військових амуніцією, дронами — вони не менш важливі. Бо за кожним законом потім живуть люди.
– Ваше найбільше досягнення як народного депутата?
— Залишаюсь вірним своїм принципам і чесним перед собою та виборцями.
– Чи доцільно проводити вибори під час війни?
— Категорично ні. Вибори можливі лише після завершення воєнного стану з перехідним періодом. Вибори, згідно з Конституцією, можуть бути черговими або позачерговими. Наступні вибори не знаю як назвати. Адже вже і Верховна Рада, і президент працюють понад термін, а ще не ясно, що буде з місцевою владою. Тому очевидно, що ця ситуація вимагає окремого закону для проведення повоєнних виборів. Наразі ж я не бачу, щоб такий закон активно розроблявся.
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
Читайте Суспільне Чернівці у Telegram: головні новини
