50-річний Євген Герасименко переїхав з Чернігова до Кучинівки та купив окремий будинок для котів. Каже: тоді у нього було дев'ять котів. Наразі їх 30: декого знайшов сам, когось йому привозили люди. Щоб прогодувати їх, чоловік дистанційно працює перекладачем з нідерландської мови.
"Мені пощастило, що доля дала мені шанс її вивчити. Я влаштувався на роботу на голландське підприємство. Багато замовлень від наших земляків, які виїхали до Бельгії та Нідерландів. Переклад документів. Тому загалом це допомагає прогодувати всю цю ораву".
На Сновщині чоловік оселився у 2017 році у будинку своїх дідуся та бабусі, а будинок поруч викупив у родичів. Саме в ньому влаштував притулок для котів. Цей притулок Євген називає "Котяче щастя".
"У Чернігові тримати таку велику кількість котів — це абсолютно не гігієнічно, тобто жити з ними в одному приміщенні, а як ще? А тут можна жити в окремому приміщенні та котів тримати окремо", — розповідає чоловік.
У будинку для котів чоловік замінив вікна, опалює його дровами, які заготовляє завчасно. За словами Євгена, він не може залишити безпритульних котів напризволяще. Тому й забирає їх до себе.
"Я їх у мордочки не цілую та й гладити їх я не дуже. Скажімо так, я з певного моменту, напевно, з 2011 року, почав ловити себе на думці, що я їхню біду сприймаю, як свою особисту. Я, коли йду і бачу домашню тваринку, яку викинули на вулицю, я одразу себе уявляю, що ось мене зараз в Сибіру чи в Тундрі викинули без засобів до існування".
Своїх котів чоловік переважно називає на честь історичних та політичних діячів, спортсменів або науковців.
"Ось я згадаю чи прочитаю про якогось історичного діяча — і я собі думаю, що прізвище звучить гарно, отже треба когось назвати. Наприклад, був такий собі академік Келдиш. Ось в мене був кіт Академік Келдиш. Для чорних котів я намагався обирати прізвиська співзвучні з прізвищами африканських диктаторів. Наприклад, Угабе. Самоса був кіт, але не чорний. Батіста".
Євген не одружений і не має дітей. Його батько та брат живуть у Чернігові.
"Говорять: «Ось помреш — коти спочатку з'їдять корм, а потім і тебе». А яка вже мені буде різниця?".
Євген каже, на місяць на харчування котів витрачає понад 2000 гривень. Ще більше йде на їхнє лікування. Для цього чоловік возить тварин до Чернігова.
Своїх котів Євген стерилізує. Каже, за можливості, прилаштовує їх до родин.
Біля свого будинку Євген влаштував, як сам каже, імпровізоване кладовище домашніх тварин. Тут він ховає котів, які померли.
"Щоразу, коли ховаю когось з кішок, я саджаю якесь дерево. Частіше за все берізку, іноді липу. Це вже, якщо моя найбільша улюблениця, то саджаю липу".
Євген розповідає, поки що нових котів до свого притулку не приймає, бо деякі його тварини зараз хворіють, тож він їх лікує.
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube, WhatsApp, TikTok.
