Перейти до основного змісту
"Не знаємо своєї історії й робимо фатальні помилки": учасниця "Живого ланцюга" 1990 року з Чернігова

"Не знаємо своєї історії й робимо фатальні помилки": учасниця "Живого ланцюга" 1990 року з Чернігова

Лариса Куровська — учасниця "Живого ланцюга" 1990 року. Родом вона з Чернігова. Зараз — викладачка Чернігівського фахового музичного коледжу імені Ревуцького. Їй 75. У 1989 році жінка вступила до обласної організації "Народний рух України". Відтоді брала участь в усіх проукраїнських акціях.

"Вони були, може, навіть моєму керівництву не дуже приємні. Тому що керівництво мало, безумовно, проблеми. Скажу до честі, що ніхто ніколи мене там не приструнював. Але така була система, така була влада".

Однією з таких акцій став "Живий ланцюг", який 21 січня 1990 року об'єднав людей з Києва до Львова. Зі слів Лариси, цей захід приурочили до 71-ї річниці проголошення Акту Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки 22 січня 1919-го.

Учасниця "Живого ланцюга" 1990 року з Чернігова
"Живий ланцюг", який 21 січня 1990 року об'єднав людей з Києва до Львова. Скріншот з Суспільне медіатека

Говорить: чернігівська делегація їхала до Києва, а звідти на метро добиралися до Брест-Литовського шосе.

"Бачимо, там всі вишикувались, і було вже, безумовно, багато людей. Якось ми вмонтувалися в цю вервечку людську. Це були, знаєте, фантастичні емоції. Люди вірили в Україну. Настрій був святковий, піднесений".

"Не знаємо своєї історії й робимо фатальні помилки": учасниця "Живого ланцюга" 1990 року з Чернігова
Чернігівська делегація "Живого ланцюга". З особистого архіву Лариси Куровської

Про події сучасності Лариса Куровська каже, згадуючи слова дружини політичного діяча та дисидента Левка Лук'яненка.

"Надія Никонівна Лук'яненко інколи повторювала: «За що боролись, на те й напоролись». Все від того, що не знаємо ми своєї історії, не думаємо серйозно над цим. Тому робимо фатальні помилки".

Лариса каже: чи виросте нове покоління патріотичним, переважно залежить від батьків.

"У школі не виховують. Виховують батьки. От мені пощастило: мене батько виховував українкою з самого народження. Тому воно, так би мовити, і проросло".

***

Допоможіть нам стати кращими, розповівши про свій досвід користування сайтом Суспільного. Пройдіть це коротке опитування, воно займе до п'яти хвилин вашого часу. Дякуємо!

Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube, WhatsApp, TikTok.

Топ дня
Вибір редакції
На початок