Рідні та друзі безвісти зниклих та полонених військовослужбовців 32-ї окремої механізованої бригади 16 листопада провели акцію у центрі Чернігова. За словами учасників, таким чином вони привертають увагу, щоб отримати хоч якусь інформацію про військових.
Марія Деревянко прийшла на акцію разом з десятирічним онуком Дмитром.
"Його тато, мій зять, в лютому 2023-го пішов до лав ЗСУ служити. І вже влітку він зник безвісти під Куп'янським напрямком. Він вдівець, донька моя під обстрілами загинула, тому займаємось пошуками, підтримкою ми з онуком".
Спочатку знайшли фото та відеопідтвердження, що зять Марії Роман Терентьєв перебуває у полоні. А в січні цього року отримали офіційного листа, розповідає жінка.
"Дали письмове підтвердження, що він військовополонений. Тобто ми знаємо, що він живий. Найтяжче – очікування. Тому що очікування, воно вбиває, насправді. Ти не знаєш, як там він, що він там. Доньки вже не повернеш. Доньки немає, але ж хочу, щоб в онука хоча б тато був".
Рідний брат Тетяни Вілкової Максим зник безвісти на початку 2024 року на Куп’янському напрямку. За її словами, це не перша така акція у Чернігові.
"Збираємось четвертий раз, мабуть, щоб нас почули, побачили та допомогли. Багато людей (військовослужбовців, – ред.) безвісти зниклих, але вже є і полонені, про яких вже знають. Зараз ситуація, що ніхто нічого не хоче робити, крім рідних".
Наталія Сенченко прийшла на акцію разом з дочкою Софією.
"Моїй дочці майже сім років. Вона дуже чекає на свого тата, дуже хвилюється, дуже сумує за ним. І сьогодні вона прийшла разом зі мною на площу Чернігова для того, щоб підтримати, для того, щоб знайти, для того, щоб нас почули".
Її чоловік Ігор Сенченко зник безвісти на Торецькому напрямку влітку цього року, розповідає жінка.
"Я з ним спілкувалася перед самим виходом на бойове завдання. Це було ввечері, і вже через декілька годин він у той самий ввечері вважається безвісти зниклим. Командування не дає точної відповіді, лише офіційний статус – безвісти зниклий. Ми зверталися, до усіх офіційних організацій та установ, які займаються саме питанням безвісти зниклих. Але ніякої офіційної відповіді, ніякого точного місцезнаходження щодо мого чоловіка".
На підтримку Ігоря Сенченка прийшла й подруга сім'ї Юлія Карпенко.
"Ми дружимо з 2011 року, дуже близькі та тому теж дуже переживаємо і хочемо дізнатися, де він і що з ним".
Ми зв’язалися із заступником командира 32-ї бригади. Іван Дубей точної кількості безвісти зниклих та полонених не називає, каже — це конфіденційна інформація.
"Ті, які потрапили в полон, ми можемо як командування частини тільки бачити це по відео, яке публікує інша сторона. Є цілий алгоритм і рідні можуть дзвонити на військову частину, у нас працює гаряча лінія. Командування військової частини відпрацьовує низку документів, проводиться службове розслідування за кожним випадком. Ми прямого зв'язку з тою стороною не маємо. Частина направляє запити на координаційний штаб, також на НІБ (Національне інформаційне бюро, — ред.) і на Червоний хрест, нас також вони повідомляють".
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube, WhatsApp, TikTok.
