Має п’ятеро дітей та п’ятеро онуків: Марина Білоус із Гнідинців, що на Варвинщині, у червні цього року отримала звання "Мати-героїня". Всі діти жінки вже повнолітні та живуть окремо. Суспільному вона розповіла, що востаннє родина збиралася разом на початку повномасштабного вторгнення. Її чоловік, Володимир Білоус, загинув 4 серпня 2022 року під час виконання бойового завдання неподалік Бахмуту. Пережити втрату, ділиться жінка, їй допомогли діти.
Марина Білоус розповіла, про велику родину мріяла з дитинства. Для цього, каже жінка, свідомо відмовилася від кар’єри.
"Дівчата мріяли: та співачкою стати, та зіркою, а мені хотілося хати з садочком, багато дітей і чоловіка такого, щоб можна було посидіти, поговорити, щоб лад був. Якби не чоловік, то я б, мабуть, не наважилася. Він допомагав в усьому. Таких, як Володя других немає на світі".
Вперше Марина народила у 20 років. Після других пологів мала проблеми зі здоров’ям, але все одно наважилася ще на трьох дітей, каже жінка.
"Повернутися назад – я б все одно їх народила п’ятеро. Я поставила все на дітей, єдине моє це діти – і я не шкодую".
Встигати все, пригадує жінка, було непросто.
"Залишала менших на старших. Цього ж не можна розказувати. Але виходу іншого немає – чоловік на роботі, а мені треба корову вигнати хтозна-куди. Я не можу їх побудити, підняти і тягти з собою".
Та попри все вона завжди намагалася приділяти дітям час, говорить Марина.
"Ті 15 хвилин чи пів години, що вистачало на них, витрачалося на те, щоб розповісти, що таке добре, а що погано. Вдома вчила їх читати, писати, рахувати. Займалася з ними їхніми казочками, віршиками. Всіх знала черепашок-ніндзя напам’ять".
Нині всі діти Марини повнолітні. Минулого року вісімнадцять виповнилося Катерині — наймолодшій з Білоусів. Дівчина навчається декоративно-прикладного мистецтва в Ніжині.
"Поки була меншою, найближче я була з Вовою. Ми постійно гуляли разом, будиночки будували на горіху, лазили по них, могли стрибати. Як подорослішала, то ближча стала з Оленою. Зараз ми з нею не просто сестри, а найкращі подружки", — каже Катерина.
23-річна Олена – середня сестра, нещодавно вийшла заміж. Себе називає "сполучною ланкою" в родині.
"Коли я підростала, мене гляділи старші, і в мене є з ними зв’язок. А допомагати мамі з меншими прийшлося на мої плечі. Був період, коли старші з меншими не мали спільної мови, і контактувати між собою допомагала їм я – знала і про старших, і про менших".
Дівчата найчастіше бувають у батьківському домі, каже Марина. Старші діти мають власні родини та окреме житло, найменший з синів, Володимир, живе в Ніжині.
"Вони періодично всі у мене, а фактично – ніхто. Фактично я сама тут".
4 серпня 2022 року під час виконання бойового завдання неподалік Бахмуту загинув чоловік Марини – Володимир. Жінка говорить: впоратися з горем допомогли діти.
"Ці два роки після смерті батька трималися разом більше, а зараз життя є життя. Їм треба йти далі. Вони не можуть мене весь час «няньчити». Вони дуже опікалися, дуже боялися за мене, тому що я важко це пережила. Але їм треба жити далі".
Коли поминали чоловіка, пригадує Марина, до їхнього будинку прилетіли лелеки.
"Їх більше десятка. І вони над хатою отак хороводом – і тоді полетіли. Були і мама моя, і жінки старші казали: «То Володя з побратимами. Прилітав прощався»".
Жінка каже, востаннє разом родина зібралася в перші дні повномасштабного вторгнення. Тоді протягом місяця в будинку Білоусів жили 14 людей.
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube.
