Жінки косять, копають, пиляють, вантажать: як живе прикордонне село на Чернігівщині

Жінки косять, копають, пиляють, вантажать: як живе прикордонне село на Чернігівщині

Для робіт з благоустрою немає чоловіків, фізичні роботи виконують жінки – така ситуація у прикордонній Вороб’ївці Новгород-Сіверського району на Чернігівщині. Попри близькість до російського кордону у село переселилось більше родин, ніж виїхало, тут працюють магазини та фельдшерський пункт. Про життя на прикордонні — далі у матеріалі.

У бригаді — усі жінки

Місцеві жительки прикордонної Вороб’ївки косять і згрібають траву. В бригаді з п’яти людей – жодного чоловіка, всі жінки.

"Чоловіки наші воюють, а жінкам доводиться працювати", — каже Наталія Олексієнко.
Жителька прикордонного села Вороб'ївка на Чернігівщині Наталія Олексієнко косить траву
Наталія Олексієнко. Суспільне Чернігів

Староста Сергій Пунтус додає:

"З чоловіками у нас напряг. Може це і неправильно, але оцю чоловічу роботу: з мотокосою, з бензопилою, з лопатою – доводиться виконувати нашим дівчатам".
Староста Сергій Пунтус розповідає, як живе прикордонне село Вороб'ївка на Чернігівщині
Сергій Пунтус. Суспільне Чернігів

До робіт з благоустрою села жінок залучили через центр зайнятості. Працюють по два тижні на місяць: косять, копають, пиляють і вантажать дрова.

"Усі ми роботи робимо: і чоловічу, і жіночу — усе вміємо робити", — говорить Тамара Сморщок.

Вона займається благоустроєм два роки. Раніше була техпрацівницею у садочку та школі. Розповідає:

"Потім, як школу закрили, тут багато залишились без робіт. А що робити – треба десь працювати".
Жителька прикордонної Вороб'ївки на Чернігівщині Тамара Сморщок розповідає, як живе село
Тамара Сморщок. Суспільне Чернігів

Тільки, аби додали трохи зарплату. Важка праця, — жаліються жінки.

"Мінімальна зарплата зараз 8 тисяч. Пів місяця ми працюємо, виходить — 3 700, десь так", — каже Наталія Олексієнко.

Виїхали дві родини, але ж приїхали п'ять

Від Вороб’ївки до російського кордону близько восьми кілометрів. Сюди дістає ворожа артилерія, над селом літають дрони.

"У нас був обстріл, ми тут працювали, падали у канаву, куди очі бачили. Били "градами" по нас, правда, воно все перелітало, 28 прильотів", — згадує Олена Ткач.
Жителька прикордонного села Вороб'ївка на Чернігівщині Олена Ткач
Олена Ткач. Суспільне Чернігів

З сусіднього села Будо-Вороб’ївська, що на кілька кілометрів ближче до кордону, через обстріли виїхала понад половина жителів. З Вороб’ївки, де проживає три сотні людей, – дві родини.

"Але ж до нас приїхало п'ять родин: родина з Красного хутора, родина з Грем’яча, з Михальчиної Слободи і дві родини з Бучок", — розповідає Сергій Пунтус.

Залишається у селі і родина Сигут. Тетяні – 68, чоловік Микола на 5 років старший.

Жителі прикордонного села Вороб'ївка на Чернігівщині Микола та Тетяна Сигути
Микола та Тетяна Сигути. Суспільне Чернігів
"Все життя — з народження тут живемо. І пропрацювали тут, і дітей виростили, і онуки у нас є. От куди його їхати? Поки у нас ще такого нема, як у Будо-Вороб’ївській… Ми розуміємо, що це страшно, але їхати не будемо, не хочемо", — каже Тетяна Сигута.

Один трактор — на усі види робіт

У Вороб’ївці працює єдине на прикордонні Новгород-Сіверської громади сільське комунальне підприємство.

"Було ще "Грем’яцьке", але там люди виїжджають", — говорить директорка КП "Вороб'ївське" Олена Душина.
Директорка КП "Вороб'ївське" Олена Душина у прикордонному селі на Чернігівщині
Олена Душина. Суспільне Чернігів

Шість працівників обслуговують водопостачання та благоустрій в 11 селах. На всі види робіт мають один трактор. Ним зимою чистять сніг, а весною орють землю.

"Обробляє присадибні ділянки населення. Ми і косимо, і саджаємо картоплю, і копаємо", — уточнюює Олена Душина.
Один трактор на усі види робіт у прикордонному селі Вороб'ївка на Чернігівщині
Трактор. Суспільне Чернігів

У селі працюють магазини та фельдшерський пункт. Ремонт дороги тут зробили 2021 року, перед повномасштабним вторгненням, — каже староста. Тепер проєкти дрібніші: в центрі встановлюють новий біотуалет, а до будівлі старостату проводять воду.

"Щоб ми могли і систему опалення заживлювати, і щоб водичка була безпосередньо у приміщенні. Якщо до цього не було зроблено, то ми в цьому році це зробимо", — говорить Сергій Пунтус.

Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube.

На початок