П’ють молочну суміш для кошенят, сплять у шапці та не люблять, коли їх чіпають незнайомці. Так поводяться четверо білченят, яких прихистила у своєму будинку зооволонтерка із Прилук, що на Чернігівщині, Олександра Левченко. Жінка пригадує: 29 квітня місцеві працівники з благоустрою знайшли їх в аварійній вербі та принесли до неї. Тепер вона чекає, коли білченята зможуть самостійно харчуватися, аби повернути їх у дику природу.
Олександра показує клітку, де у підвішеній шапці сплять четверо білченят.
"Це гніздо. У них є імена в залежності від того, як вони себе ведуть. Дівчатка — менші. Хлопці — більші".
До рук незнайомців білченята йдуть неохоче.
"По характеру, по поведінці, то це криза трьох років. Дуже мені схоже. Вони як діти. Люблять бавитися, гратися. Коли самі, не трогаєш, не підходиш, не виймаєш — вони так і будуть сидіти. А так — ось тобі поведінка".
У будинку зооволонтерки білченята живуть з 29 квітня. Їх у рюкзаку принесли місцеві працівники з благоустрою. Виконроб Олександр Поречин телефоном розповів Суспільному, що білченят виявили в аварійній вербі на вулиці В’ячеслава Чорновола. Дерево спиляли, а тваринок передали зооволонтерці.
Олександра згадує:
"В перший день, коли я брала їх на руки, вони тремтіли. Були ніякі, може, стрес. Не їли. Сиділи клубками звернулись. Іще в них одна особливість. Їх "вимикає" за секунду. От вони граються. Зараз опустить в шапку. Вони клубочками і — вже сплять".
На вигляд тваринкам близько чотирьох місяців, — каже Олександра. Їх годують молоком, яке роблять із сухої суміші для кошенят, що дала інша місцева зооволонтерка – Юлія Ковнір. За день вони випивають до 100 мілілітрів такого молока.
"Їм не можна звичайного молока. Ми пробували молоко від кози, але їм не зайшло. А котяче молоко зайшло, суміш для вигодовування кошенят. Це була волонтерська допомога, їх в продажу немає. І я вже панікую, де ми її будемо брати".
Також білченят годують насінням. Але самостійно вони ще не їдять.
"Треба брати пінцет, брати кожну білку в руки і пінцетом давати прямо до рота. Тоді вона виймає з рота, роздивляється і тоді починає гризти. У них є зуби і вони кусаються, але самі з тарілки не беруть".
Коли білченята зможуть самостійно харчуватися, зооволонтерка планує випустити їх у дику природу. Для цього обрала ліс в селі Лісові Сорочинці.
"Їх можна приручити, є у людей вони живуть. Якщо в дикій природі вони живуть два роки, то в домашніх умовах у — 10-12 років. Але ж — воля"
Для Олександри це не перші дикі тварини, яких вона рятує. В різний час у своєму будинку вона тримала лисицю, лебедів, сов, орлів та яструбів. Окрім того, у неї живуть п’ять собак та чотири коти.
"Люблю заморочуватись по життю. Я кайфую. Для мене — це не морока. Я так росла, у мене було таке дитинство, були такі батьки і це завжди заохочувалось".
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube.
