Відстежував позиції росіян, збирав інформацію про переміщення їхньої техніки та рахував боєприпаси. Житель Михайло-Коцюбинської громади Андрій на початку повномасштабного вторгнення долучився до місцевого руху опору. Під час однієї з вилазок чоловіка затримали росіяни. Як його допитували, за яких умов відпустили та чи вдалося йому продовжити партизанити.
На початку повномасштабного вторгнення вступити до лав ЗСУ Андрій не зміг. Каже: спершу мобілізували тих, хто мав військовий досвід. Тож долучився до руху опору, щоб допомогти нашим військовим.
"До нас черга дійшла, але Чернігів вже був в кільці. Тобто до нього добратися вже не можна було. Ми виставляли вже свої спостережні пункти, патрулювали дороги та вулиці".
"Після того, як в населений пункт зайшли окупанти на мене вийшла група нашої розвідки. І я почав з ними співпрацювати. Бо для мене це був хоч якийсь внесок для нашої перемоги", — каже Андрій.
Чоловік показав позиції російської армії у місцевому лісі, які вони облаштували у лютому 2022 року.
"Повністю було накладено і закрито колодами. Стояли їх бійниці з яких вони спостерігали. Ну вже ж два роки пройшло і все поосипалося. Теж стояла техніка їхня, ховалась. Сухпайки ще їхні, навіть написано «Армія Росії»".
Свої позиції росіяни прикривали засобами радіоелектронної боротьби. Андрій каже, наші безпілотники не могли працювати у цій зоні. Тож доводилося спостерігати особисто.
"Працювала артилерія по Чернігову. І завдання моє було — визначити місце знаходження російської техніки і передати нашій розвідці".
При першій спробі підійти ближче до російських позицій Андрія ніхто не побачив. Але, пішовши вдруге, він натрапив на окоп, де його затримали росіяни.
"Коли я все обдивися, повертався назад то саме з цього окопу пролунало: «Стой, будем стрелять». Я став на коліна та підняв руки. Один з них сидів в окопі, а інший підійшов до мене. Коли один підійшов, то він вдарив мене прикладом по спині і я впав. Вони зв’язали мені руки".
Так чоловік пролежав під деревом з 6 до 11 ранку.
"Потім приїхав їхній командир та почав розпитувати мене, що я тут роблю і чого лажу коли тут стріляють. Я почав розказувати, що я тікаю з Чернігова до свого села. Що в мене батьки інваліди і їм треба допомога. Він подивився мій паспорт, відкрив карту свою і почав питати про те які, я знаю населені пункти біля свого села. Я почав називати.
Також російський командир став запитувати, що з Черніговом.
"Я йому сказав, що половину Чернігова розбили. Вони почали радіти, що ще два-три дні і місто буде їх. Питали вони де знаходиться найближча військова частина, а саме 1-ша танкова бригада. Що може я по дорозі бачив розміщення збройних сил. Але я відповів, що я йшов вночі і нічого не бачив", — каже Андрій.
Через деякий час чоловіка відпустили, але записали паспортні дані та пригрозили.
"Найближчі населені пункти знаходяться під їх контролем. І вони зайдуть в це село, і якщо я їм збрехав і мене там не знайдуть, то вони розстріляють всю мою сім’ю".
За час перебування поряд з російськими окопами Андрію вдалося зібрати інформацію, яку, прийшовши додому, він передав розвідникам.
"Вони розповідали скільки техніки у них пішло на ту сторону дороги. Скільки техніки стоїть із забезпеченням на самому заводі. Я це все поки лежав собі «накручував». Тут те що я бачив стояло шість БМП. І стояла ремонтна машина, що знімає мотори з БМП та танків. Це техніки, а живої сили приблизно тут було 30. Але туди в глибину лісу було більше, але вже мені не було видно. Голосів було безліч і техніка теж була".
Чоловік каже, переховуватися вдома після цього він не став. Але вже намагався не підходити близько до росіян.
"Для мене це була наче якась комп'ютерна гра. Я думав мене спіймали, але зараз відпустять. А потім вже коли прийшов додому, сів і почав це прокручувати кожен момент. То мені стало дуже страшно і мене почало трясти".
За свою роботу Андрій 2023 року отримав відзнаку від командувача оперативного командування “Північ” Дмитра Красильникова.
Рух опору, учасником якого був Андрій, координував Артем Севастьян. За його словами, всі партизани були виключно цивільними.
"Після декількох вдалих відпрацювань Збройними силами України, за нашими координатами, до нас почала надходити величезна кількість інформації. Особливо до 10 березня, бувало таке, що ми по годині, по дві відпочивали тільки за добу. І саме ті всі вдалі прильоти, це все згуртувало людей. У нас утворилася група опору не тільки на Чернігівщині, а й частково у Сумській та Київській областях", — каже Артем.
Також чоловік зазначає, за перший місяць діяльності їхні люди передали понад 500 координат.
"Серед них, за підрахунками, було вражено близько 200 одиниць важкої та колісної техніки. В тому числі склади з боєприпасами, понтонні переправи тощо. На жаль, серед нашої групи також є втрати. І один із таких випадків, коли нашого добровольця було взято в полон, і, на жаль, ми сьогодні не знаємо подальшу долю цієї людини".
Вклад партизанів Чернігівщини у лютому та березні 2022 року відзначає і заступник начальника обласної військової адміністрації Іван Ващенко. Каже: люди, які допомагали ЗСУ, були в кожній громаді.
"Люди, які залишилися де-факто в окупації, вони постійно передавали інформацію. Вони постійно інформували ЗСУ про пересування і наявність ворога в тих чи інших локаціях. І це, на мою думку, мало суттєвий вплив на хід оборонної операції на території Чернігівської області.
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube.