Завела господарство, посадила город і готується до заміни протеза на новий. Пенсіонерка Любов Прочухан з села Анисів поблизу Чернігова рік живе з протезом на правій нозі.
За рік життя на протезі 75-річна Любов Прочухан завела кролів і курей, посадила і зібрала врожай, а зараз готується їхати до Києва замінювати протез. Як живе пенсіонерка за рік після реабілітації в Австрії — розповідаємо далі.
Як жінка втратила ногу
21 березня 2022 року росіяни на ферму у селі Анисів скинули чотири авіабомби. Любов Миронівна у той день вперше прийшла допомагати доїти корів, адже кілька місцевих доярок разом із сім’ями виїхали з села.
Коли жінка виїжджала на велосипеді з ангара пролунав вибух. Любов Миронівна отримала поранення і втратила частину ноги. Восени 2022 року їй встановили протез на праву ногу.
"Уже звикла я, а було таке, що коляску не прищепнула і хотіла встати, і впала. А тепер я вже звикла, бо я вже знаю, що і як, де і як є", — розповіла Любов.
Життя з протезом
Попри біль в нозі, Любов Миронівна посадила город у 2023 році. Зібрала врожай і закрила консервацію на зиму та рубає дрова. Все це жінка робить у 75 років.
"Вдяглася, взулася, подіяло знеболювальне, і на город. Сонечко встає, і я в городі полю, посадила все, що треба. Не признавалася, а воно болить, а я всеодно роблю. І ходила поливала все, що росте у селі на городі, і кожна господиня садить, — то все у мене виросло".
У вільний час ще й гопака може станцювати.
Зі слів пенсіонерки, понад пів року протез не турбував, поки цьогоріч не прийшла спека. Тоді жінка вперше відчула дискомфорт, на нозі з’явилися рани.
"Намуляла кінцівку, боляче ходити. Брат ходив, лікував мене, а там, де лайнер, в спеку мокро там, там де кукса, я серветку покладу, через годину знімаю, вижимаю, воно, як вода. І сиджу болить, і ходжу болить".
Заміна протеза
Через дискомфорт, який викликає протез, пенсіонерка Любов Миронівна готується до заміни його на більш функціональний. З цим їй допомагає В’ячеслав Запорожець — волонтер, який опікувався реабілітацією бабусі після отримання травми.
Мріє пенсіонерка Любов Миронівна про те, щоб був мир.
"Щоб вони нас не стратили. За що вони вбивають? Моїх дітей, онуків, правнуків".
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube.
