У міській бібліотеці в Городні, що за 30 кілометрів від кордону з Росією та Білоруссю, відвідувачі, окрім читання книг, тренуються на джампінг-батутах та плетуть маскувальні сітки. За словами директорки Городнянської бібліотечної системи Анни Щербакової, нині вони реалізують пілотний проєкт, який планували запустити ще до початку вторгнення.
Шість джампінг-батутів бібліотеці допомогла закупити міська рада. Їх придбали за 17 тисяч гривень.
"Це проєкт ми опрацьовували ще до повномасштабного вторгнення, напрямок ми робили, що здорова нація — здорова держава. І вирішили, що у нашому місті немає ще таких джампінг-батутів для різної категорії людей. Заняття ще тільки починаються, людей інформуємо, що у нас є джампінг-батути при бібліотеці", — розповіла Анна Щербакова.
Джампінг-батути з'явилися в Городнянській бібліотеці на початку червня, тож відвідувачі тільки починають займатися. Жителька Городні Надія Бойко каже, це підіймає настрій і відволікає її від новин.
"Вперше я спробувала взагалі що це таке, у нас навчальне відео було для того, щоб зрозуміти, як цим займатися. Це дійсно напружує всі м'язи, але надає нам можливість навіть у 40 років виглядати у формі. Оскільки ми приходимо до бібліотеки, позаймавшись, ми обов'язково беремо книжечку", — говорить жителька Городні Надія Бойко.
Наразі відвідувачі займаються за відеоуроками. За словами директорки, вони у пошуках тренера, який проводитиме систематичні заняття.
"Взагалі тренування у мене щоденні, а на джампінгу я займаюся з того моменту, як вони були встановлені. Подобається тим, що можна відволіктися, можна відпочити, можна отримати розумне навантаження. По-перше, треба приділяти увагу собі, особливо коли йде війна. Звичайно, це дуже складно, але треба якось жити і далі надихати інших, тому що все-таки життя продовжується", — розповіла жителька Городні Ірина Стародубець.
Окрім того, в іншій залі бібліотеки близько 12 волонтерок щоденно плетуть маскувальні сітки для військових.
"Потреба у сітках весь час є. І на Схід ми сітки плетемо. Спочатку працівники бібліотеки починали, а потім так якось приєдналися і почали ходити більш систематично, а тепер у нас такий сталий колектив, ми називаємось “Берегинями”, бо завдяки цьому ми збережемо чиєсь життя", — розповіла волонтерка Любов Трухан.
Більше дивіться у сюжеті:
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube.
