Один з братів захищає Україну, інший співає на благодійних концертах. Володимир та Радислав — роми. Все життя виховувалися у різних інтернатах, а познайомились 12 років тому на 18-річчі молодшого брата. Почали тісно спілкуватись, а згодом започаткували гурт. Повномасштабна війна в Україні знову розлучила братів. Радислав перебуваючи за кордоном, повернувся в Україну та вступив до лав Збройних Сил. Детальніше — далі.
Володимир Михайлов згадує, як його брат Радислав вирішив піти воювати.
"Мій брат до початку війни пів року працював за кордоном. Коли вже було повномасштабне вторгнення, він тоді десь місяці через три-чотири приїхав в Україну. І одразу через тиждень пішов у військкомат, зареєструвався й одразу пішов захищати свою Батьківщину. Це було дуже страшно і важко, знаєте, і як кожний брат, я думаю, він буде переживати за свого брата".
Все дитинство Володимир та Радислав росли в різних інтернатах. Брати не знали про існування один одного, аж поки старший не побачив статтю в газеті. Одного дня Володимир приїхав на 18-річчя Радислава.
Так почали спілкуватися, а згодом започаткували свій гурт. Повномасштабна війна в Україні знову розлучила їх.
"В мене дуже багато братів і сестер, але це єдиний брат, який розуміє мене, ми як одне ціле з ним. Ми, коли щось робимо, обов'язково разом розмовляємо. Я пам'ятаю цей день, коли я збирав його речі, він мені каже: “Вова, в мене там 20 хвилин, і мені треба йти у військкомат, сьогодні машина відправляється”. Це було дуже важко, психологічно, морально, я розумію, що це може бути останній раз, коли я його бачу", — розповідає Володимир.
Радислав захищає Україну пів року, він служить в кулеметному взводі 1-ї танкової бригади. З того часу брати досі не бачились.
"Мій Радік, мій брат, це на даний час дуже величезна гордість, і я їм пишаюсь. В мене є дуже багато друзів ромської національності й в Закарпатті та в інших регіонах. Це не тільки пішов Радислав воювати за свою Батьківщину, з Городні пішло ще два роми. Дійсно відчувається гордість, гордість за свій народ, а гордість чому, тому що війна показала, хто є хто".
Пів року Володимир не співав та не виходив на сцену, та потім Радислав його надихнув повернутися. Чоловік зв'язався волонтерами та почав виступати на благодійних концертах.
"І слава Богу, пішов такий графік. Я дуже скучив за насиченим графіком, ми й на благодійних концертах співаємо, і зробив декілька успішних кліпів для України".
Зараз брати чи не щодня спілкуються по відеозв'язку.
"Потрапив під обстріли, там дуже страшні, і він оглух, він три дні не розмовляв. Не їв нічого, був у госпіталі й там лежав. Це було дуже велике переживання. Слава Богу нині все добре, ми зв'язуємося з ним кожного дня. Телефонує мені".
Навесні Радислав має приїхати додому, тоді брати планують записати спільну пісню.
"Я йому сказав, що, будь ласка, тримайся, я дуже хочу з тобою в студії записати нашу легендарну пісню “Чорнобривці”, з якої ми почали. Війна кожного українця перетворила в сильну людину і не дивлячись, чи ти ром, чи ти вірмен, чи ти китаєць і зараз всі, вся Україна, вся Українська держава б'ються тільки за одне — аби перемогти й дочекатись нам всім перемоги".
Детальніше у сюжеті:
Читайте також
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube.
