Валерій Кулик присвятив своє життя військовій справі. Протягом 27 років служби були періоди й піднесення, і розчарування в ЗСУ. Що таке повномасштабна війна для наших Збройних Сил? Як змінювались ЗСУ очима кадрового військового? І які враження від співпраці з Валерієм Залужним? Про це Валерій Кулик розповів в ефірі Українського Радіо "Чернігівська хвиля".
До військової справи Валерій долучився ще у 1995 році. Тоді він вступив до Чернігівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою, а у 1999 році продовжив навчання у Харківському інституті танкових військ.
"Це був мій вибір. Ще у восьмому класі я вирішив, що повинен бути військовим".
Українська армія дев’яностих років
Валерій Кулик розповів, що з 1991 року, як Україна здобула незалежність, у нас залишились велика армія.
"Нараховували близько 900 000 особового складу, був потужний ядерний арсенал зброї. Це була третя країна у світі за ядерним потенціалом. Потім хвиля реформувань, скорочень. У 1995-1997 роках було дуже важке фінансове становище в армії".
Уявлення та реальність
"Під час навчання всі вважали, що військова кар’єра – це престижно. Всі труднощі, які були на той час – все розвалювалося. Хотілося сподіватися, що все буде краще. Ми вірили у позитивні зміни", – розповів військовий.
Проте у 2002 році під час навчання у Німеччині Валерій розчарувався у власних сподіваннях.
"Я був місяць на навчанні у Збройних Силах Німеччини. Мене дуже вразило відношення, забезпечення, як проходить там навчання. Вони дуже сильно відрізнялися від наших. І після повернення з Німеччини була така собі післяейфорія – "окунутися у воду" у наше сьогодення. Були деякі розчарування, навіть, до звільнення. Але, дякуючи батькам, я залишився на військовій службі".
Яких змін хотілося?
Військові жалілися на забезпечення, на фінансову складову, на техніку.
"Техніка – морально застаріла. Модернізація була, але в поодиноких випадках. В основному, люди йшли на контракт за кордон. Практичний досвід навчання відбувався у теоретичному форматі, на картах, в класах. Хоч і держава витрачала гроші на навчання військових, але їх було важко втримати після строкової служби, щось запропонувати їм. Людина могла знайти більш високооплачувану роботу у цивільному житті. Не було конкуренції серед військовослужбовців".
2014 рік
У 2014 Валерій Кулик проходив службу у 1-й окремій танковій Сіверській бригаді на Чернігівщині у званні майора на посаді старшого офіцера відділу морально-психологічного забезпечення.
"Як зараз пам’ятаю. Це було 1 березня. У мене у доньки день народження був та вже через півгодини мене викликали на роботу. Потім почалася мобілізація. Шість хвиль мобілізації було. Почалася вже тоді більш бойова робота з особовим складом. Тоді я відчував шок. Всі вважали Росію дружньою країною, а насправді – сталося те, що сталося".
Каже, навіть родичі з Росії не вірили цьому.
"У мене сестра питала: "Що правда ви дітей їсте?" – "Так, вже своїх з’їли, приїжджайте зі своїми". Це був такий жарт, але вони не вірили в це".
Руйнування армії зсередини
Зі слів військового, це була ретельна підготовка, і Росія з 2012 року готувалася до війни.
"До цього, за два роки, міністри оборони були зрадниками – це Дмитро Саламатін, Павло Лебєдєв. Вони робили все, щоб зруйнувати, зменшити обороноздатність держави. Дуже багато вивозилось озброєння, знищувались боєприпаси, які були на складах, проводилася утилізація застарілого озброєння. Хоча, військовослужбовці, які її проводили казали, що це не старі боєприпаси. Навпаки, старі залишалися, а нові – утилізувалися".
Рівень довіри до ЗСУ
Наші військові дуже швидко оговталися, відновились, наростили зусилля, і почали давати відповідну відповідь агресору. У людей піднявся рівень довіри до ЗСУ.
У 2014-2016 роках було найбільше піднесення ЗСУ, каже Валерій.
"Ми сподівалися, що скоро буде затишшя. Особливо, чекали змін після Мінських угод. В цей час ми були більш забезпечені вже: і прилади нічного бачення, техніка з’явилася, і новітні зразки озброєння були".
Повномасштабна війна: розвиток чи перевірка на міцність
"Це перш за все трагедія, а не перевірка на міцність ЗСУ чи розвиток. Дуже багато втрат, як і для військових, для родин військовослужбовців, для цивільного населення та економіки держави. Не можна було сказати, що ми повністю були не готові чи ми не знали про те, що відбудеться. Був період питання в датах. В цілому – рано чи пізно ми знали, що це розпочнеться. Це не було так несподівано, як у 2014 році".
Людина, яка приймає правильні рішення в цей час
Валерій Кулик деякий час працював з Головнокомандувачем Збройних Сил України Валерієм Залужним в оперативному командуванні "Північ".
"Я не маю права характеризувати його, але я знаю, що це дуже впевнена у собі людина, грамотна у військовому плані, користується великим авторитетом, як серед бійців ЗСУ, так і серед європейських колег, приймає дуже правильні рішення на даний час і вміло керує особовим складом".
Нині полковник Валерій Кулик обіймає посаду заступника командира військової частини (однієї з частин гарнізону) з морально-психологічного забезпечення.
Читайте також
Ордени Хмельницького та "За мужність": родинам загиблих воїнів з Чернігівщини вручили нагороди
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube.
