Він допомагає людям знаходити відомості про родичів, зниклих під час Другої світової війни. А ще житель Сосниці Михайло Малиш збирає фотографії і всі подробиці про фронтовиків району. Знайдену інформацію документує. Чоловік разом з однодумцями зібрав та впорядкував понад 2700 фотографій солдатів Сосниччини. Фото та відомості про кожного, такі як місце загибелі, поховання, бойовий шлях, планує помістити в окрему книгу. Каже, подібних видань в районі не існує.
Вадим ніколи не бачив свого діда Андрія, у родини не було жодного фото. Де він загинув - ніхто не знав. Андрій Махинько під час Другої світової потрапив до німецького полону. Після цього зв’язок із ним обірвався. Майже на вісім десятиліть. До минулого року.
Вадим Махинько, онук загиблого у Другій світової війни, розповідає:
«Тепер я нарешті знайшов, як виглядає дід, його долю, - помер у полоні. Місце поховання було у Німеччині, а зараз це – Франція».
Андрій Махинько загинув у німецькому концтаборі. Йому був 31 рік. Як виглядав його дід, Вадим тепер знає з цього фото на табірних документах.
«Картка військовополоненого, навіть фамілія і ім’я матері його. Звідки він. Відбиток пальця навіть є. І помер - 11.5.43. І де був заборонений – останній запис».
У Інни Васюк - навпаки, від свого дядька-фронтовика була одна фотографія. Іван Єсипенко був єдиним сином у родині, пішов на війну у 20 років.
«Ніхто не знав, де він загинув. Звістки не приходили. Але після війни казали, що бачили його в госпіталі пораненим. Важко згадувати. Мати весь час його згадувала», - каже Інна Васюк.
Бабуся Інни, мати Івана Єсипенка, шукала сина після війни, через військкомат.
«І так його і не знайшли, а лише два роки тому приїхали до матері розпитувати про війну Малиш Михайло Іванович і ще якийсь хлопець. І баба їм розповіла про фото дяді Вані. І в 19-му році у червні місяці мені Михайло Іванович привіз на нього всі дані».
Іван Єсипенко дослужився від рядового до молодшого лейтенанта і командира взводу. Загинув у Бєлгородській області, в Росії. Там і похований. Знайти не могли, бо писар свого часу неправильно записав одну літеру у прізвищі.
«Ось, Осипенко Іван Михайлович, а він Єсипенко. І тому ми не могли його до цього часу знайти».
Через помилку у написанні прізвища не міг знайти інформацію про діда і Вадим Махинько. В прізвищі в документах був пропущений м’який знак. Відомості про долі обох солдатів для їх родичів знайшов житель Сосниці Михайло Малиш. У своїх пошуках він врахував імовірність помилок. Шукати солдатів свого району Михайло почав близько семи років тому зі своїх дідів. З тих пір, каже, це стало справою життя. По людських хатах, по електронним архівам він збирає, і потім документує інформацію. Намагається знайти фото кожного солдата Сосничини. Уже назбирав таких 2700.
Михайло Малиш говорить:
«Якщо взятись ще краще за роботу, можна ще більше назбирати. Головне, щоб ти хотів цього. Хтось вважає, що нічого не можна знайти, а я вважаю, що шлях подолає той, хто йде».
Знаючи про справу Михайла, збирати фото і відомості про солдатів йому допомагають місцеві.
«Знайшов я одну бабусю, у селі. Коли хату розбирають - фотографії валяються по подвір’ю, а бабуся ця ходила у мішки фотографій цих назбирала з усього села. Там яких тільки фотографій не найшли. Аби не цей мішок, знайшли б набагато менше», - розповідає пошуковець.
Зібрану інформацію про фронтовиків Сосничини Михайло мріє оформити в одну ілюстровану книгу. Перший том уже готовий у електронному вигляді. Кожне село району тут має свій розділ, кожне ім’я солдата ілюстроване фото. Книг у такому форматі район до тепер не має, каже Михайло.
«Якщо нащадки, колись розвернуть книгу, то зможуть побачити свого прадіда, прабабу, там є і жінки, які воювали. Все щро є збираємо по крихтам в єдине».
Книгу Михайло плануює назвати «Їх пам’ятатиме Сосничина», і видати у вересні, якщо знайдуться меценати. Олексій Коцебчук, Євген Козинець, новини на Суспільному.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Коропщині 2 роки не можуть перепоховати останки двох солдатів Другої Світової
