Вона полізла пожежною драбиною на сьомий поверх зруйнованого авіабомбами будинку на вулиці Чорновола у Чернігові. Боялася висоти, а 9-кілограмова сумка із медикаментами тягнула донизу. 24-річна Ірина Дерев’янко три роки працює фельдшеркою пункту охорони здоров’я в Головному управлінні ДСНС в області.
З початком бойових дій на Чернігівщині дівчина вирішила не виїжджати з міста, а працювати і допомагати, чим зможе. Її чергування почалося 25-го лютого і тривало півтора місяця. Жила дівчина на роботі. В якийсь момент у пункті охорони здоров’я працювати залишилась одна вона – решта колег виїхали.
Перший виїзд Ірини був 28-го лютого до Киїнки. Село росіяни обстріляли з вогнеметів і реактивних систем залпового вогню. Надійшло повідомлення, що під завалами будинків є діти.
""Швидкі" тоді не виїжджали, бо були обстріли "швидких". Ми сіли в машину пожежну і виїхали туди. Приїхали на той виклик за адресою, але дітей під завалами не було уже. Сказали, що люди вже самі вийшли", — розповідає фельдшерка.
Окрім постійних виїздів і надання медичної допомоги пораненим, дівчина працювала і на своєму робочому місці. Сюди до неї на крапельниці, уколи або ж за ліками приходили як рятувальники, так і цивільні.
"Тут я перев’язки, ставила крапельниці, міряла тиск і приймала хворих. Також у мене є виїзні сумки. Це сумка, з якою я виїжджала часто. Така трошки важкувата".
Вага однієї такої сумки – 8-9 кілограмів, на виклик Ірина з помічницею зазвичай брали дві. Крім того, треба було ще й вдягати бронежилет і каску.
Ірина каже: більш важко було морально, ніж фізично. Були дні, які назавжди закарбувалися в пам’яті.
"Був такий випадок, що в нас колегу поранило. Ми його привезли до лікарні в дуже тяжкому стані. Після операції на ранок він помер. В той момент, коли ми надавали йому допомогу, йому дзвонила його жінка".
Скільки виїздів було за весь час і скільком людям допомогла – Ірина й не порахує. Зазвичай, на одному виклику надавала допомогу 3-4 людям. Найбільша кількість поранених була на вулиці Чорновола після авіаударів. Це найскладніший виклик за весь час.
На сьомому поверсі будинку під завалами були люди. Дістатися до них можна було тільки пожежною драбиною. Ірина, попри страх висоти, із 9-кілограмовою сумкою, що тягнула донизу, полізла туди.
"Стіна просто привалила людей. Ми побачили три тіла. Дві жінки були в тяжкому стані, але живі, третя жінка вже була мертвою. Ми почали надавати їм допомогу, а коли надали, почали їх спускати по пожежній драбині.Коли ми спустили одну жінку, підійшли до другої жінки, але вона вже померла. Коли ми надавали допомогу, вона ще трішки рухала ногами і навіть хотіла щось сказати", – згадує Ірина.
Зазвичай, каже фельдшерка, в неї не було страху на виїздах, але в тому будинку стало лячно.
"Коли ми стояли і чекали на другу евакуацію жінки, побачили, що літак повернувся і почав робити круги, обліт. Потім почала сусідня кімната просто руйнуватися. Ми побачили, як стеля просто падає вниз".
Рятувальники спустилися і надавали допомогу пораненим вже внизу, разом із лікарями "швидких" та "Червоного Хреста". Ірина згадує: хотілося врятувати всіх.
Але найбільше дівчина хвилювалася за свого коханого, який 24 лютого пішов воювати. Вони давно хотіли одружитися і вирішили зробити це під час облоги Чернігова. 12 березня прямо на роботі в Ірини їх розписав начальник Головного управління.
"Звісно, мріяли, що буде трішки по-іншому, щоб були і родичі, а так вийшло, що ні родичів, ні друзів не було, тільки з колегами. Так саме вийшло і це залишиться в історії нашої сім’ї, що ми пережили таку ситуацію", – розповідає дівчина.
Зараз Ірина повернулася до звичного, довоєнного, ритму роботи і чекає, коли зі служби повернеться її чоловік.
Детальніше у сюжеті:
Читайте також:
