Зі 140 учнів майже третина – діти переселенців. Така ситуація в Крисківській школі, що у Понорницькій громаді на Новгород-Сіверщині. Тут діти повернулися за парти ще в 20 числах березня – коли на решті території Чернігівщини тривали бойові дії. Нині батьки учнів можуть обирати, як навчатися дітям – дистанційно, або очно. І переселенці досі лишаються в громаді саме через можливість ходити до школи. Як пройшов останній день занять в школах Понорницької громади – далі у матеріалі.
Урок математики у другому класі Крисківської школи. З 22-х учнів десятеро - діти переселенців. Школярі, які через війну покинули свої міста завершують навчальний рік у цій сільській школі. Серед них – Анастасія з Чернігова.
“Я приїхала… не знаю коли. Я думаю, краще в школі навчатися, бо в школі друзі, а на дистанційці – днями в телефоні”, — розповідає дівчинка.
Назар — місцевий, він теж надає перевагу навчанню саме у школі.
“Легше вчитися, бо вчитель може щось пояснити. Ми щось не розуміємо, вона підкаже”.
Діти кажуть, дистанційно навчатись проблематично й тому, що в селі відсутній якісний мобільний зв’язок.
“Може зникати зв'язок, дуже погано чутно. І вдома дуже важко навчатись одному. Це дуже важко для мене”, — розповідає учениця сьомого класу Тетяна.
Ще одна відмінність від дистанційного навчання – шкільне харчування. В їдальні школи продукти власного приготування – від випічки до сиру.
“Пиріжки з повидлом, з творогом, що можемо. Творог робимо, сир плавимо, какао варимо, каші молочні”, — каже кухарка Валентина.
Після російського вторгнення школи в по всій області пішли на вимушені канікули. Але на Понорниччині в середині березня спочатку відновили дистанційне навчання, а через тиждень вирішили запровадити змішану форму. Це бажання батьків і педагогів, каже вчителька Валентина Гордієнко.
“Так як змішане навчання, то батьки самі вирішують, коли відпускати дитину до школи, якщо вони читають в інтернеті про якісь негаразди, вони дітей не відпускають, а працюють вдома”.
Тому вчителі Крисківської школи після уроків працюють ще й дистанційно з дітьми, які лишились вдома.
“Я, в першу чергу, прихильник безпеки дітей, тому звичайно що я дистанційне навчання підтримую, але що стосується якості знань, то, я хочу сказати, що жодна форма навчання не замінить очне навчання”, — розповідає вчителька Антоніна Сокальчук.
Зі 140 учнів, які закінчують навчальний рік у Крисківській гімназії, 39 — діти переселенців. З початку вторгнення таких дітей тут було 60.
“Дуже багато батьків – тимчасово переміщених осіб. Вони до дирекції школи звернулись про те, щоб ми відновили навчання щоб дітей відволікти”, — каже директорка Крисківської гімназії Раїса Канцеляренко.
Частина переселенців саме тому і лишились в громаді, бо тут їхні діти могли ходити до школи і садочка, каже начальниця відділу освіти Світлана Зикун. В громаді відкриті п’ять з семи освітніх закладів.
“Тому поки вони в школі, хвилювання не покидає… Щоб нічого не сталось з дітьми, бо війна є війна. І ми не можемо бути спокійними, бо загроза є і ракетних обстрілів, і авіанальотів. Але в кожному закладі є сховище, якщо буде необхідність у нас є можливість сховати дітей у безпечне місце”.
Детальніше у сюжеті:
Читайте також:
У Чернігові з 1 червня стартує набір до перших класів: що потрібно знати батькам
