"Війна не може бути виправдана": настоятель Катерининської церкви отець Роман

"Війна не може бути виправдана": настоятель Катерининської церкви отець Роман

"Війна не може бути виправдана": настоятель Катерининської церкви отець Роман
. ФОТО: Фейсбук Роман Кіник

Роман Кіник, настоятель Катерининської церкви українського патріархату, з початку війни почав займатися волонтерською діяльністю. Допомагає людям і матеріально, і харчами, і духовно. Церква ні на день не зачинила свої двері, попри обстріли поряд із нею. Каже, для парафіян Катерининської церкви війна почалася ще у 2014 році.

Які були ваші перші думки, коли дізналися, що почалася війна?

Насправді я раніше дізнався, що почалася війна. Прокинувся ще до 5 години ранку, бо був дзвінок від отця Андрія з Городні, який сказав "почалось".Тому я ще раніше знав, що почалася війна, що зайшли в Сеньківку і стали просуватися на територію України. Які перші думки? Звичайно, я знав, що війна буде. До цього, напевне, всі вже були готові.

Які були ваші перші дії?

Це був один довгий день. Кожен день ніби поза часом. Не можу сказати, що були якісь емоції, страху не було. Я особисто сподівався на наші Збройні сили. Ще в січні ми спілкувалися з певними людьми, то я знав, що Україна готова дати відсіч. Тому була надія на те, що все буде добре.

Яке ставлення церкви до війни? Чи є винні?

Війна не може бути виправдана. Є гарні слова Священного писання – "блаженні миротворці, вони синами божими назвуться". Є ті, хто прийшов до нас нести "руській мір". Під словом "мір" ми бачимо розруху, принесли смерть, принесли велике горе. І принесли велику ненависть і велику злобу. Те, що наші люди, українці відчувають зараз до ворога. Тому, якщо брати війну зі сторони нашої – ця війна виправдана. Якщо взяти зі сторони загарбників, зі сторони "руського міра" — вона не може бути виправдана. Звичайно, коли ми маємо наших героїв – то це є справді герої, захисники, ті люди, які роблять все для того, щоб пришвидшити перемогу і мир у нашій державі. Якщо брати зі сторони іншої, навіть не знаю, як назвати цей народ, якщо його можна назвати народом. Це тільки суд. Якщо ми зараз говоримо хто винен, чи то керівник російської держави, що він винен, на його руках кров. Насправді це на совісті всього народу, бо вони вибрали такого керівника і підтримали його. Якби не було підтримки народу, то й він би цього не робив. Вся кров і розруха на совісті всього народу, вони повинні відповісти перед Богом і людьми.

"Війна не може бути виправдана": настоятель Катерининської церкви отець Роман
"Війна не може бути виправдана": настоятель Катерининської церкви отець Роман. ФОТО: Фейсбук Роман Кіник

Коли почали допомагати нужденним?

Фактично це не було першого ж дня. 25-26 це почалося. Найважче було у той час, коли ми були відрізані від Києва та всієї України. Дороги не було. Ті часи були найважчі для людей, і для тих волонтерів, які допомагають – бо фактично не було нічого. Все, що в мене вдома було – харчі, їжа, це все в перші дні фактично було винесено. Сусіди залишили мені ключі від домівок, які виїхали. Казали, беріть все, що потрібно, і допомагайте тим, хто має в цьому потребу. Пізніше священник з Городні, отець Андрій, приїхав у Чернігів і в нього був транспорт. І ми почали робити більше, бо можна було зробити більше, ніж пішки бігаєш по Чернігову. Намагались більше відвідати людей, спілкуватися з людьми. Для багатьох була не так важлива підтримка матеріальна, як підтримка духовна, просте спілкування. Багато людей мали надзвичайно великий страх. Інколи люди не знали, що робити далі, і що буде далі, залишатись чи тікати. Така допомога мала місце з перших днів, коли почалася війна.

Отець Роман допомагає людям
Отець Роман допомагає людям. ФОТО: Фейсбук Роман Кіник

Отець Роман допомагає людям
Отець Роман допомагає людям. ФОТО: Фейсбук Роман Кіник

Вже коли з’явилася дорога, багато друзів, людей з Рівненщини, Тернопільщини, Львівщини підтримують не тільки словами, прийшли вже певні вантажі. І зараз ми більше можемо допомогти людям. Найцікавіше те, що нас усіх об’єднало. Ми спілкуємося з різними волонтерськими організаціями – дуже теплі, приємні відносини. Ми така велика дружня чернігівська сім’я, бо ми всім ділилися.

Фактично для нашої церкви війна розпочалася ще у 2014 році. В нас був потужний волонтерський рух, було таке, що за рік ми 279 разів їздили на Схід України. Намагались у ті часи трохи відгородити людей від війни. Вона була десь там далеко наче. Насправді це помилка, ми всі повинні були розуміти ще тоді, що в нас справді йде війна, і що ми не застраховані, що вона не може бути й в нас. Був прикрий випадок минулого року, коли я вже не витримав – на зупинці були люди, які розповідали як добре у росії чи там білорусі, і я не витримав, і сказав такі слова… Досі мучить мене про те, що я тоді сказав. Насправді ми зараз відчули війну на собі, навіть ті люди, які не хотіли цього відчути і мали ілюзії щодо сусідів. Але всі відчули, і це таке нове народження України, нової свідомості, і ми вже ніколи не будемо такими, як були до 24 лютого.

Кому саме допомагали ви особисто? Як організували волонтерську діяльність?

Є категорії населення, які надзвичайно потребують допомоги – ті люди, які можуть ходити лише по своїй квартирі, які мають вади, люди старшого віку. Я хочу сказати, що ми не волонтерський центр. Нас ніхто ні до чого не зобов’язував. Ні від кого нічого ми не отримували. Найперше ми адресно відвідували людей, приносили допомогу, шукали ліки. Ми виходили на зв’язок і з волонтерськими організаціями, які працювали у Чернігові. До того, як був підірваний автомобільний міст, до нас приїжджала служба соціального служіння київської митрополії УПЦ, які забирали і евакуювали діток з пологового відділення та дітей, які потребували лікування, вивозили їх у Київ. Забирали людей, які були лежачі. Я сам ходив до жіночки протягом 3 тижнів, які була лежача, залишилась одна. Допомагав поїсти, помитися і таке інше. Все це забирало чимало часу. Її теж забрали до Києва. Коли Городня була в окупації, нам вдалося вийти на людей звідти та тричі передати їм передачі. Тому дякуємо службі. Легко дати коли є, важче коли немає. У Чернігові прекрасні люди, вони роблять те, що можуть робити – допомагають. Усвідомлення того, хто ми є – вже відбувається. Це такий крок до волі, крок до свободи. Ми стаємо справді незалежними.

Волонтерська діяльність отця Романа
Волонтерська діяльність отця Романа. Отець Роман допомагає людям

Що відбувалося у Катерининській церкві?

Катерининська церква була відчинена кожного дня, як до війни, так і під час. Церква не зачинялася жодного дня, кожного дня відбувалися богослужіння. Навіть тоді, коли потрапило у церкву, трохи церква поранена… Наші парафіяни ще з 2014 року залучені до допомоги, хтось плете сітки, хтось несе консервацію, хтось в’яже шкарпетки військовим і до сьогодні. Люди свідомі, люди патріотичні і знають, чому вони ходять в цю церкву. Люди змінюють ставлення і до ходіння до церкви. Під час бомбардувань люди вдень приходили до церкви, як до укриття. Хоч підвалів у церкві нема – люди приходили пересидіти обстріли. У Катерининській церкві дуже товсті стіни, хоч і багато вікон, частина з яких пошкоджені, але там більш менш безпечно. Церкву пошкодило трохи уламками, підривалися міни під церквою, але вона в більш-менш нормальному стані. Церква витримала у 1940-х роках, витримає і "руську навалу".

Катерининська церква
Катерининська церква. ФОТО: Фейсбук Роман Кіник

Що сказали б чернігівцям?

Найперше – не розслаблятися. Звичайно, що все буде добре. Звичайно, перемога за українським народом. Ми переможемо ворога, бо за нами правда, за нами Бог.

Читайте також:

Митрополит Епіфаній провів божественну літургію у Катерининській церкві в Чернігові

На початок