Сказали, що можна втікати, а потім почали стріляти вслід, – Катерина Говоруха про окупацію Слободи

Сказали, що можна втікати, а потім почали стріляти вслід, – Катерина Говоруха про окупацію Слободи

Сказали, що можна втікати, а потім почали стріляти вслід, – Катерина Говоруха про окупацію Слободи
. ФОТО: Катерина Говоруха

25 днів чернігівка Катерина Говоруха разом з рідними та друзями провела в Слободі, яка була під тимчасовим контролем російських військ. 5 березня російські війська зайшли в село, а вже 6 березня в їхній будинок влучив снаряд. Тоді ніхто не травмувався, родина була у підвалі. Всі інші дні, до 30 березня, сім'я Катерини жила у сусідів. Не витримавши гучних пострілів та вибухів, Катерина разом з рідними та друзями вирішили, що повинні вибратися з села. Російські солдати їм дозволили йти, а потім, через 20 метрів почали стріляти.

В інтерв'ю Суспільному Катерина розповіла, про що спілкувалася з російськими солдатами та як місцевих хотіли евакуювати до Росії.

Окупанти зайшли в Слободу 5 березня.

24 лютого ми прокинулися, бо почули сирени. Прибігла сестра чоловіка і сказала, що почалася війна. Ми намагалися виїхати з Чернігова і вирішили, що поїдемо у село Слобода. У нас там був будинок. Ми всією сім’єю та друзями поїхали туди. Ми були впевнені, що там безпечне місце. Ми не думали, що війна буде так довго. Ми думали, що посидимо тиждень і повернемося назад.

Спочатку вибухи було чутно здалека. 5 березня росіяни зайшли в село. Ми це зрозуміли, бо почали активно відбуватися бойові дії. Вибухи були наскільки близько, що ми розуміли, що вони заходять. Ми злякалися, ми зразу спустилися у підвал. Ми просиділи там весь вечір. Згодом все затихло, ми пішли у будинок. 5 березня, ми ще їх не бачили. Наш будинок – на окраїні. 6 березня знову бої. Того дня снаряди влучили у наш будинок. Перед вибухом під’їхала якась машина. Вийшов воєнний і сказав: а чому біля вашого будинку так багато машин, у вас якийсь штаб. Я сказала: ні, ми просто приїхали, бо ховаємося від війни. Вони все подивилися і потім поїхали.

Через два дні 4 снаряди було запущено в наш будинок. Ми сиділи у підвалі і нічого не розуміли, вибухи були максимально сильними. Ми боялися з підвалу виходити, ми не розуміли, звідки вони стріляють. Ми просиділи всю ніч у підвалі, вийшли, коли все затихло. Нам нікуди було йти, у нас було п'ять маленьких дітей. Ми пішли до сусідки і попросилися в їхній будинок. Ми жили у підвалі, піднімалися додому тільки, щоб помитися.

Сказали, що можна втікати, а потім почали стріляти вслід, - Катерина Говоруха про окупацію Слободи
Сказали, що можна втікати, а потім почали стріляти вслід, - Катерина Говоруха про окупацію Слободи. ФОТО: Катерина Говоруха

Прийшли, бо "світить" 10-15 років тюрми

Деякі солдати були нормальні. Було таке, що вони діставали нас з погребів і казали, що ми вас чіпати не будемо, але, коли ви чуєте обстріли, то звісно, спускайтеся у підвал. Це були молоді солдати, їм було по 22 роки приблизно. Ці солдати були нормальні, вони писали листи до своїх батьків і плакали. Коли ми питали їх, що вони тут роблять, вони казали, що у них немає вибору, їм "світить" по 10-15 років тюрми.

Також до нас приходили і неадекватні солдати. Вони казали, що нас ненавидять, ненавидять нашу владу, що це вона в усьому винна. Казали, що прийшли нас захищати, але водночас говорили, що готові нас із землею зрівняти.

Деякі солдати нам приносили гречку, макарони, сухпайки, сік, цукерки. У нас їжа закінчувалася, нам не було чого їсти. Якось до нас прийшов солдат, ми почали говорити: для чого ви тут, нас не потрібно визволяти. Він сказав, що за таке запитання нас відразу розстріляють. Це був неадекватний солдат.

Солдати, які були молоді, їм було по 20-22 роки – вони плакали. Вони не розуміли, чому вони тут. Ми розмовляли із ними і казали, що у нас все добре, що ми любимо цю країну. Вони відповідали, що у них все набагато краще. Ми доводили, що ми не хочемо війни, не хочемо помирати, а хочемо жити у своїй країні. У такий момент ми розчулили одного солдата. Він почав плакати, але сказав, що все одно нас ненавидить після того, як почали вбивати їхніх солдатів. От таку відповідь ми отримали.

Скільки було солдат і техніки – важко відповісти. Нам не можна було ходити по селу, у нас була комендантська година. Одного разу мій чоловік пішов до друга у центр села, щоб взяти їжу, бо у нас закінчувалася. Його поставили на коліна і приставили автомат між ногами і сміялися. Вони питали, чи йому страшно, він сказав, що так. Вони сміялися і сказали: бігом біжи в свою нірку. Після цього, ми боялися взагалі виходити. По селу можна було ходити лише у супроводі російських солдатів.

Росіяни займалися мародерством

Російські солдати приходили до нас додому. Вони виганяли людей з будинків, стріляли у тварин. Нашу собаку вони теж розстріляли. Танки ставили на подвір'я, тоді і почалося пекло. Вони крали курей, кролів, свиней. У будинках жили і шукали там їжу. Для мене це було дивно, вони давали нам свої сухпайки, але крали нашу їжу. У центрі села було гірше. Вони жили разом з людьми, примушували їх готувати. Ви ж розумієте, що у них були автомати, і вибору у людей не було. Вони були голодні, і бабусі їх годували.

Були спроби вийти з села

Ми приходили до російських старшин, бо прості солдати нічого не вирішували, і казали, що хочемо вийти з села. Старшина дозволив, навіть нам показав карту, як можна вийти. Він попереджав, що вас вб'ють ваші. Ми вирішили втікати. Було 20 людей. Нас на блокпосту оглянули, посміялися з нас і сказали, що ми ненормальні. Вони сказали, щоб ми йшли. Через 20 метрів вони почали стріляти снарядами. 2 снаряди були пусті, інші - ні. Був постріл і зразу вибух.

Сказали, що можна втікати, а потім почали стріляти вслід, – Катерина Говоруха про окупацію Слободи
Сказали, що можна втікати, а потім почали стріляти вслід, – Катерина Говоруха про окупацію Слободи. ФОТО: Катерина Говоруха

Ми впали на землю і почали повзти до паркану. Полетіли осколки. Один осколок попав у голову дівчини з села. У нас були діти на руках – їх це не зупинило.

Сказали, що можна втікати, а потім почали стріляти вслід, – Катерина Говоруха про окупацію Слободи
Сказали, що можна втікати, а потім почали стріляти вслід, – Катерина Говоруха про окупацію Слободи. ФОТО: Катерина Говоруха

Ми зрозуміли, що нас ніхто не випустить, невеликими перебіжками ми повернулися у підвал.

Сказали, що можна втікати, а потім почали стріляти вслід, - Катерина Говоруха про окупацію Слободи
Сказали, що можна втікати, а потім почали стріляти вслід, - Катерина Говоруха про окупацію Слободи. ФОТО: Катерина Говоруха

Сказали, що будуть евакуйовувати до Росії чи в Білорусь

Після того, як ми хотіли втекти, через день, до нас підійшов неадекватний солдат. Він нам сказав, що буде евакуація в Росію чи Білорусь. Взяв листок з ручкою і примусив нас написати всі прізвища та ім'я. Ми його почали запитувати: що це за евакуація, які гарантії? Він сказав, що я нічого не знаю, ви будете їхати під нашим захистом. З його слів я зрозуміла, що ми мали їхати попереду, а вся російська колона за нами. Слобода була оточена, їм не було можливості виїхати. Єдиний вихід – через Іванівку. Ми за пострілами розуміли, де наші військові. Вони хотіли, щоб ми їхали попереду них, як живий щит. Ми почали плакати, брали дітей на руки і казали, що не потрібно цього робити, ми не хочемо нікуди їхати. Вони дивилися "скляними" очима і казали, що їм все одно, вони приїхали нас захищати, а ми не приймаємо їхню допомогу.

Сказали, що можна втікати, а потім почали стріляти вслід, – Катерина Говоруха про окупацію Слободи
Сказали, що можна втікати, а потім почали стріляти вслід, – Катерина Говоруха про окупацію Слободи. ФОТО: Катерина Говоруха

Українська армія дуже сильна

Наші військові дуже добре влучали в їхні танки. Були дуже сильні обстріли, наші військові багато порозбивали їхньої техніки. Їх залишилося не так вже і багато. ЗСУ дуже сильні. Один солдат нам казав, нічого собі, яка у вас сильна армія, вони нас просто знищують. Він казав, що вони ніяк не можуть пробитися до Бучі, у них дуже багато втрат. Це максимальна інформація, яку вони давали.

За день до від'їзду окупанти не знали, що покинуть село

За день до того, як вони пішли, до нас прийшов солдат і сказав, що нам треба звідти йти, бо це буде надовго, місяць так точно. Ми пояснили, що нас не відпускають. Він послухав і пішов. На наступний день, з самого ранку, це було 30 березня, ми почули, що завелася російська техніка. Тобто, солдат який приходив за день до цього не знав, що вони будуть звідти йти. Я так розумію, їм дали відповідний наказ. Коли вони виїжджали, солдати стріляли. У цей день розбомбили будинок нашого друга. В обід їх вже не було. Ми спочатку не розуміли чи вони виїжджають, чи вони намагаються пробити собі дорогу в інші села. Коли пройшло пів дня, ми зрозуміли, що нікого нема. Потім прийшли наші солдати і дістали нас з підвалу. Ми плакали, ми падали на коліна перед нашими солдатами, обіймали їх. Це було дуже емоційно. Я вірю, що все буде добре. Я особисто бачила, як наші військові з першого разу розбивали російські танки. Ми тримали за них кулаки. Я впевнена, що ми переможемо!

Читайте також:

Жодного вцілілого будинку, – до Новоселівки під Черніговом починають повертатися люди

На початок