Сьогодні, 16 березня, рок-музикант, уродженець Чернігова Саша Чемеров разом із Женею Галичем випустили пісню "Досить" на підтримку українських бійців. Про прем'єру пісні, творчу та благодійну дільність в умовах війни, а також про те, де застала його родину війна, Саша Чемеров розповів в інтерв'ю Суспільному.
Про пісню «Досить»
Війна є війна. І польові умови нашовхують на рішення дуже різкі. Пісня була написана 4 роки тому для іншого артиста взагалі, але той артист трішки злякався її співати – дуже вона відверта. Пісня залишилась зі мною. За день до війни я зрозумів, що треба її записувати і випускати. А ми з Женею Галичем вже давно говорили про те, щоб зробити якусь спільну пісню. І ми з ним зустрілися, я йому показав демо і сказав: "давай зробимо таку пісню". На тому і вирішили. І вже наступного дня почалася війна: бомбосховища, жертви, страшний цей геноцид. І ми "загубилися" з Женею, звичайно, кожен по своїх підвалах. Після того ми з ним зустрілися вже коли я вивіз сім'ю за кордон. І ми з ним зустрілися під Львовом. Знайшли у Львові дуже кльову студію і записали тут пісню. В нас ламалися комп'ютери, люди "зривалися", які працювали над піснею. Тобто було дуже складно це все зробити. І навіть зараз, коли вже прем'єра, ми не до кінця зробили те, що має бути доробленим – все робимо в процесі.
Пісня реально, я вважаю, дуже сильна. Для підтримки духу наших бійців, в ній вся та правда. Я не знаю, як так сталось чотири роки тому, що вона народилася в мене, але вона дуже на часі зараз. І впевнений, що вона дуже підтримує і людей України, і ЗСУ, і тероборону, і всіх волонтерів. Разом з цим я зробив фонд, який називається "Культурний опір", ми допрацьовуємо зараз всі папери, щоб все було чітко. І починаємо збір грошей на ЗСУ, тероборону і волонтерів. І вся монетизація пісні піде, звичайно, на потреби боротьби з окупантом.
Я сам трішки цього лякався спочатку, що всі пісні, які я планував випустити зараз, вони всі є пророчими. Скажу, завжди те, що я писав, воно було пророчим і завжди було "в тему" того, що відбувається чи відбудеться. Я не знаю, що це таке, але я точно на місії, і ця місія почалася в мене з дитинства, як я почав це робити, так воно і виходило. Можу це пояснити тільки тим, що я не є той, хто це робить, я є таким "перекладачем", "дротом". Не знаю, звідки це береться в мене, я вважаю, що я щось зчитую. Якось так виходить.
Війна застала Сашу Чемерова у столиці
Це був Київ. Я був один з двома дітьми: донькою (12 років) і сином (9 місяців). На той момент дружина була за містом, дуже близько до перших вибухів. Коли почало бухати, я просто "підірвався" і поїхав за дружиною, залишивши дітей з її мамою, коли вона прийшла. Наступні шість днів війни ми пережили в різних підвалах і бомбосховищах, допоки я їх не вивіз. Зараз вони у безпечному місці. Я наразі теж у більш-менш безпечному місці. Нас тут разом багато небайдужих людей, які займаються балгодійною волонтерською діяльністю зараз.
Творчість моя продовжуватиметься, наскільки це можливо. Я готую наступні пісні. Вважаю, що та творчість, яку я роблю, вона допомагає людям, я отримую багато листів від людей, які дякують за підтримку. І я вважаю, що можу робити це краще, ніж будь-хто, тому я буду продовжувати це робити.
Пісні про мир
В мене всі пісні сумні, але вони з надією, вони із закликом до перемоги. Звичайно, я в процесі написання пісні, коли вже мир і все нормально було б – поки такої пісні нема. Я працюю над цим, і я вважаю, що вона має з'явитися, ми маємо закінчити цю криваву... навіть не знаю, як це назвати. Це просто божевілля – те, що відбувається. Як так можливо, що так багато людей перестали бути людьми? Я впевнений, що ми переможемо, впевнений, що задавимо ворога і буду робити все, що в моїх силах, щоб так сталося.
Про Чернігів
Чернігів – це місто-герой, чернігівці – це герої. Вони стоять і тримають оборону. Я хотів би сказати всім постраждалим людям, щоби вони трималися і вірили в те, що ми переможемо. Чернігів, моє рідне місто. Я вас всіх обіймаю і люблю.
Читайте також:
Монологи блокадного Чернігова. Сергій Лаєвський, який живе у музеї