На Чернігівщині 5 листопада в останню путь провели чотирьох військових: Володимира Стовп'яцького, Богдана Кравченка, Сергія Кішку та Андрія Дубовку. Двох військових тривалий час вважали зниклими безвісти.
Про це повідомили у Славутицькій, Куликівській, Ніжинській та Корюківській громадах. Також інформацію надали рідні одного із бійців.
Володимир Стовп'яцький народився 26 жовтня 1979 року в селі Тужар (нині Деснянська селищна громада, — ред.).
Закінчив Озерянську середню школу, здобув спеціальність зварювальника у Ніжинському професійно-технічному училищі.
У 2001 році разом із родиною переїхав до села Малійки, а згодом — до Славутича. Працював у лісництві, а пізніше — охоронцем у мережі магазинів «АТБ».
Брав участь в АТО/ООС.
У травні 2022 року знову став на захист країни. Був командиром екіпажу безпілотних авіаційних комплексів та боронив Україну на Донецькому напрямку (Краматорськ, Часів Яр), на Харківщині, у Запорізькій області та на Сумщині.
«Позивний "Лєший". Мав багато нагород, в тому числі і "Золотий хрест". За ці більше ніж чотири роки пройшов майже усю лінію фронту. У нього за цей шлях стільки спеціальностей змінилося, що увесь військовий квиток списаний-переписаний, у військкоматі навіть сторінки доклеювали, бо нікуди було записи робити», — згадує брат Станіслав.
Військовий загинув 30 жовтня 2026 року під час виконання бойового завдання в районі села Садки Сумської області.
«Володимир був не просто військовим. Він був людиною з великої літери. Для мене він був рідною людиною, братом, який завжди знаходив час зателефонувати, запитати, як справи, підтримати добрим словом. Він був гарним батьком для своїх дітей. Сьогодні ми попрощалися не просто із захисником — ми прощалися з людиною, яка віддала своє життя за те, щоб жили інші. І наша пам'ять про нього — це найменше, що ми можемо йому подарувати. Герої не вмирають. Вони назавжди залишаються в наших серцях. І ми не маємо права звикнути до таких втрат. Не маємо права забути їхні імена», — згадує брата сестра Юлія.
Поховали воїна у Славутичі.
У нього залишилися дві доньки, син, мати, сестра та брат.
5 листопада у Славутичі оголосили Днем жалоби.
Богдан Кравченко народився 12 січня 1984 року в селі Жуківка.
Закінчив дев'ять класів Жуківської школи.
Згодом продовжив навчання у Куликівському професійно-технічному училищі №30, де здобув спеціальність майстра сільського виробництва.
Після навчання проходив строкову військову службу.
Працював у селянському фермерському господарстві «Колос».
У 2023 році пройшов військову підготовку та став на захист України.
Служив водієм інженерно-позиційного відділення 31-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Леоніда Ступницького.
З 10 червня 2026 року чоловік вважався зниклим безвісти.
Результати ДНК-експертизи підтвердили, що того дня військовий загинув поблизу села Старовишневецьке Дніпропетровської області.
Поховали воїна в рідному селі.
У нього залишилися мама та брат, який служить у лавах Збройних сил України.
5, 6 та 7 листопада у громаді оголосили Днями жалоби.
Андрій Дубовка народився 1 вересня 1978 року в Корюківці.
Навчався в Корюківській загальноосвітній школі №1 та у вечірній школі №2.
З 1996 по 1998 роки проходив строкову військову службу.
Згодом працював у лісництві.
24 липня 2023 року чоловіка мобілізували до лав ЗСУ.
9 лютого 2024 року військовий зник безвісти під час виконання бойового завдання біля села Кліщіївка Донецької області.
27 жовтня 2026 року експертиза підтвердила, що того дня Андрій Дубовка загинув.
Поховали воїна на кладовищі в Корюківці.
Сергій Кішка народився 26 лютого 1995 року.
Загинув 24 жовтня 2026 року.
Попрощалися із військовим у Ніжині.
«Рідні, близькі, побратими та небайдужі ніжинці прийшли віддати останню шану Герою, який віддав своє життя за Україну», — пишуть у громаді.
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube, WhatsApp, TikTok.
