У перші дні повномасштабного вторгнення ці четверо російських військових потрапили до полону на Чернігівщині. Українським журналістам вони розповідали, що нібито не знали про напад на Україну, закликали інших росіян складати зброю та визнавали у суді скоєні злочини. Після обміну один із них відмовився від своїх слів і повернувся на службу, а згодом загинув, другий — продовжив служити після ампутації ноги, третій — зник із публічного простору, а четвертий, якого в Україні засудили за пограбування цивільного, назвав обвинувачення сфабрикованим.
Андрій Чеботаревський
Двадцятирічного танкіста Андрія Чеботаревського взяли до полону представники самооборони села Гнідинці. Це сталося поблизу села Брагинці, що на Варвинщині Чернігівської області. Після розгрому його роти військовий три дні ходив лісами, а потім здався місцевим жителям.
Чеботаревський народився 28 листопада 2001 року в місті Каргат Новосибірської області. Під час допиту військовий РФ розповів, що він служив у 1-му гвардійському танковому полку 2-ї мотострілецької Таманської дивізії. За даними Головного управління розвідки Міноборони України, був єфрейтором і старшим механіком-водієм 6-ї танкової роти. У 2022 році під час допиту полонений розповідав, що спочатку його частину направили на навчання до Воронезької та Бєлгородської областей. Військовим нібито казали, що вони стоятимуть поблизу кордону та не братимуть участі у бойових діях. Однак 24 лютого 2022 року підрозділ отримав наказ рухатися до України.
У березні того ж року Чеботаревський узяв участь у пресконференції інформаційної агенції Interfax-Україна в Києві разом з іншими російськими військовополоненими, які вирішили залишитися в Україні. Він заявив, що після дзвінка додому дізнався: в Росії його вже вважають загиблим, а родина отримала повідомлення про смерть.
«На нас у Росії приходять "похоронки". Ми хочемо залишитися в Україні, хоча б до того часу, поки там діє путінський режим, бо ми боїмося туди повертатися, тому що через нього, президента Росії, ми стали злочинцями», — сказав Андрій Чеботаревський на пресконференції.
За його словами, одного з військовослужбовців роти побили за відмову брати участь у вторгненні та примусили продовжити рух у колоні, котра просувалася в бік України.
Проте не пізніше від листопада 2022 року Чеботаревського повернули до Росії. Про це написали у спільноті «Підслухано Каргат» в російській соцмережі «ВКонтакті». Там з'явився пост від аноніма, де йшлося, що Чеботаревського повернули до Росії, але до рідного міста він так і не повернувся.
Андрій Чеботаревський не заперечував інформацію про повернення, однак написав, що не хоче детально розповідати про пережите. У грудні 2022 року Чеботаревський відповів на звинувачення. Про нього писали, що він добровільно здався до полону. На це він заявив, що знав, куди їхав, добровільно не здавався, а під час перебування в Україні говорив те, що від нього вимагали.
Тож після повернення до Росії Чеботаревський фактично відмовився від своїх попередніх заяв в Україні. У лютому 2024-го на сторінці Олесі Чеботаревської-Алікіної з'явилася фотографія Андрія у військовій формі. У коментарях авторка підтвердила, що на знімку саме Чеботаревський.
Відповідаючи знайомим, вона написала, що він приїжджав у відпустку, але вона вже провела його назад. Це свідчить, що після повернення з українського полону Чеботаревський знову перебував на російській військовій службі.
Пізніше, 29 червня 2026 року, на тій самій сторінці опублікували його портрет у військовій формі з повідомленням про час прощання.
Костянтин Буйнічев
Костянтин Буйнічев став одним із перших російських військових, про полон яких повідомили після початку повномасштабного вторгнення. 24 лютого 2022 року під Черніговом українським військовим здався розвідувальний взвод 74-ї окремої гвардійської мотострілецької бригади РФ. Разом із підлеглими до полону потрапив і Буйнічев — старшина та, за даними відкритих джерел, командир розвідувального взводу.
На оприлюдненому відео Буйнічев розповідав, що до вторгнення його підрозділ перебував на навчаннях у російському місті Єльня. За його словами, про наступ на Україну військові дізналися лише напередодні, хоча до цього нібито вважали, що повернуться до місця постійної дислокації. На Чернігівщину взвод зайшов із території Білорусі. Сам Буйнічев стверджував, що військові начебто не збиралися воювати, а мали лише збирати інформацію.
27 лютого 2022 року Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону обрала йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 30 діб.
18 березня 2022 року в російській соцмережі «ВКонтакті» зʼявився допис, де автор вказав, що родичі Костянтина Буйнічева повідомили про його звільнення з полону. У базах даних, якими ми скористалися, міститься запис про його переліт із Новосибірська до Москви у січні 2023 року. Після повернення до Росії Костянтина Олена Колмогорова, з якою вони мають спільну дитину, змінила прізвище на Буйнічеву. Тобто можна зробити висновок, що вони побралися.
Також відомо, що щодо Буйнічева відкрили два виконавчі провадження за борги. Перше датовано 13 вересня 2024 року — на 9 926 рублів. Друге відкрили 17 вересня того ж року — на 200 рублів. Обидва провадження оформлював відділ судових приставів Юрги та Юргинського району Кемеровської області. За що саме виникли ці борги, у базі не зазначено. 2024–2025-го його дані також з'являлися в російських майнових, податкових та виконавчих реєстрах. Підтверджень того, що він знову служив у російській армії, знайти не вдалося.
Микола Матвєєв
Обставини того, як він потрапив до України, Матвєєв описав журналістці Geneva Solutions Ользі Головіній. Розмова відбулася 26 липня 2022 року в Київському слідчому ізоляторі. За словами Матвєєва, 20 січня 2022 року його підрозділ 24-ї окремої бригади спеціального призначення колонами вирушив у напрямку українського кордону. Військовим нібито повідомили, що вони їдуть на навчання. 23 лютого Матвєєв зателефонував дружині й сказав, що незабаром повернеться додому. Однак того самого дня підрозділ отримав наказ спорядитися та взяти зброю. За словами росіянина, його загін із приблизно 60 людей спеціалізувався на розвідці. Сам Матвєєв відповідав за зв'язок із керівництвом.
Точної ділянки, через яку російська колона перетнула український кордон, він начебто не знав. Невдовзі автомобіль, у якому перебував Матвєєв, потрапив під обстріл. Машина не була броньованою. Інші військові не постраждали, а він дістав перелом ноги. Товариші наклали йому турнікет, але медичної допомоги Матвєєв не дочекався. Він залишив автомобіль зі зброєю. Побачивши українські танки, відійшов до лісу і спробував знайти свій підрозділ. Матвєєв розповідав, що з травмованою ногою подолав близько п'яти кілометрів, періодично непритомніючи.
Зрештою росіянин дістався електричної підстанції в Чернігівській області. Він постукав до працівників і повідомив, що є військовослужбовцем РФ. Йому дали води, поклали на матрац і зателефонували українським силовикам. Після цього Матвєєва доправили до відділку поліції в Чернігові, де допитали на камеру, а потім перевезли до чернігівського госпіталю. Про це Матвєєв повідомив сам в інтерв'ю українському журналісту Володимиру Золкіну. Через тяжкість поранення лікарі не змогли врятувати ногу росіянина — її ампутували.
«На території України я жодних націоналістів, анархістів не побачив. Зі мною лікарі поводилися нормально. Провели операцію, щоб мені надалі можна було зробити протез, чи не знаю. Щоб я міг нормально ходити», — сказав Микола Матвєєв під час інтерв'ю.
У лікарні росіянин перебував до початку квітня, після чого його перевезли до слідчого ізолятора в Києві. Там він чекав на обмін.
3 листопада 2022 року Україна та Росія провели обмін військовополоненими у форматі 107 на 107. Наступного дня російська журналістка Анастасія Кашеварова оприлюднила список повернутих військових. Під номером 56 у ньому зазначений Микола Петрович Матвєєв, 7 лютого 1986 року народження. Ці дані повністю збігаються з даними військовополоненого, про якого йдеться вище. Отже, Матвєєва повернули до Росії під час обміну.
Водночас 2023 року він значився серед осіб з інвалідністю, пов'язаною з ампутацією ноги. А на його сторінці в російській соцмережі «Однокласники» 12 грудня 2022-го Матвєєв опублікував фото з дружиною Вікторією у Москві на фоні Кремля.
У фінансових анкетах, позначених 2025 роком, Матвєєв знову вказував місцем роботи військову частину №55433, де він перебував на посаді «спеціаліста». Тобто станом на 2025 рік Матвєєв продовжує служити в 24-й окремій бригаді спеціального призначення.
У 2022 році щодо Матвєєва відкривали два виконавчі провадження — на 1 000 та 1 226 рублів. Після повернення Матвєєва до Росії у базі зафіксовані щонайменше два провадження загалом на 48 209 рублів. Також Микола має мікропозики на суму 675 тисяч рублів.
Микола Філатов
Микола Філатов народився 24 лютого 1994 року в селі Абай Республіки Алтай. 2015-го підписав контракт із російською армією, служив у військовій частині №41659 у 35-й окремій гвардійській мотострілецькій бригаді 41-ї загальновійськової армії РФ. Філатов мав звання сержанта та був командиром танка. На момент повномасштабного вторгнення він був одружений і виховував двох синів.
24 лютого 2022 року Філатов разом зі своїм підрозділом перетнув український кордон із боку Білорусі. В інтерв'ю Володимиру Золкіну він розповідав, що 28 лютого поблизу Чернігова його підрозділ отримав наказ рухатися від Халявина в напрямку міста. За словами Філатова, у колоні перебували два танки та чотири бойові машини піхоти. На дорозі російську техніку атакували українські військові. Філатов стверджував, що після влучання в танк знепритомнів, а коли прийшов до тями, членів екіпажу поруч уже не було.
Під час судового засідання росіянин розповів, що дістався лісосмуги, певний час ішов уздовж залізниці, а потім зайшов до порожнього дачного будинку. Там він знайшов сухі шкарпетки, перевдягнувся та відпочив. Після цього повернувся до танка, забрав автомат і рушив у напрямку Халявина, де зустрів російських військових. За словами Філатова, командир мотопіхотного взводу наказав йому та ще двом військовим знайти генератор для потреб підрозділу. Почувши звук двигуна, росіяни зайшли на подвір'я місцевого жителя.
Цей чоловік потім пояснив у суді, що користувався генератором, оскільки в селі не було електроенергії. Російські військові заявили, що забирають обладнання. Потім вони почали запитувати, чи має чоловік гроші або коштовності. Філатов побачив на шиї господаря золотий ланцюжок із хрестиком і наказав віддати його. Чоловік відмовився та пояснив, що це подарунок дружини. Тоді російський військовий зняв із плеча автомат і перезарядив його. Боячись за своє життя, чоловік віддав ланцюжок. Його вартість експерти згодом оцінили у понад 25 тисяч гривень. У суді Філатов визнав, що погрожував цивільному зброєю.
«Не знаю, що на мене тоді найшло. Чесно, не знаю», — пояснював він.
Забравши генератор і прикрасу, росіяни повернулися до свого підрозділу. Згодом Філатов пішов селом шукати теплий одяг. На околиці Халявина його зупинили місцеві жителі та український військовий. У нього забрали автомат і боєприпаси, зв'язали руки, а ввечері 1 березня доправили до Чернігова.
Миколу Філатова звинуватили у порушенні законів та звичаїв війни. Йшлося про пограбування цивільного жителя на тимчасово окупованій території. Під час розгляду справи Філатов повністю визнав провину та заявив, що кається.
«Розумію, що накоїв. Соромно, дуже соромно», — говорив російський військовий у суді.
31 серпня 2022 року Новозаводський районний суд Чернігова засудив Філатова до восьми років і шести місяців ув'язнення. Під час інтерв'ю Володимиру Золкіну Філатов звернувся до російських військових, які вже перебували в Україні, та до тих, кого ще не відправили на війну.
«Хлопцям, які перебувають в Україні зараз, я можу порадити, щоб вони склали зброю, здалися та пішли назад. Хлопці, тримайтеся якось, не чиніть опору, краще не воювати. А ті, кого намагаються забрати з Росії, хлопці, краще відмовляйтеся і сидіть із родинами», — сказав він.
Загалом Філатов провів в українському полоні 23 місяці та сім днів. За його словами, його утримували в Чернігові, Києві, Львові, Івано-Франківській області та Сумах.
8 лютого 2024 року Україна та Росія провели обмін військовополоненими у форматі 100 на 100. Серед них був і Микола Філатов.
Після повернення до Росії про нього написав російський політик, сенатор РФ від Республіки Алтай Володимир Полєтаєв. За його словами, раніше до нього зверталася дружина військового Оксана, яка просила допомогти з поверненням чоловіка. У розмові з Полєтаєвим Філатов заперечував обґрунтованість українського вироку.
«У місті Суми я просидів з 16 березня 2023 року до 8 лютого 2024-го. Мене засудили на 8 років та 6 місяців за 438-ю статтею — порушення законів війни. Дослівно не пам'ятаю. Сфабрикували звинувачення, аби засудити. Як мені пізніше пояснили — вони відмивали гроші», — заявив тоді Філатов.
Хоча під час судового засідання в Україні військовий визнав провину та докладно розповів, як погрожував цивільному автоматом і забрав золотий ланцюжок. Також Філатов стверджував, що в полоні його били та принижували. Полєтаєв назвав Філатова «героєм» і «захисником Вітчизни». Сам Філатов повідомив, що після лікування та реабілітації планує продовжити військову службу.
У російських базах за 2024–2025 роки він фігурує як житель Алтайського краю, власник Toyota Corona Premio та боржник у кількох виконавчих провадженнях на незначні суми.
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube, WhatsApp, TikTok.
