Чернігівщина – регіон із багатим козацьким спадком. Тут жили відомі козацькі династії, із цією землею пов'язані життя кількох гетьманів. Тут збереглося досить багато архітектурного спадку, який дозволяє поглянути на козацтво не лише, як на військових, а і, як на еліту, що прагнула зберегти свій статус, примножити славу своєї фамілії, прославити свій полк. Про це Суспільному розповів історик Володимир Пилипенко.
Почнемо із «робочого місця». Центральною установою кожного полку була полкова канцелярія. Гарна будівля канцелярії демонструвала багатство полку та його місце у структурі козацької держави.
У Козельці збереглася унікальна будівля полкової канцелярії Київського полку.

Вона була зведена у середині 18 століття за проектом відомого архітектора Андрія Квасова. Будівля збереглася у дуже гарному стані, хоча частина декору втрачена.

Маєток багато козака був предметом особливої гордості. На Чернігівщині можна побачити кілька оригінальних пам'яток. При чому збережені маєтки демонструватимуть різні періоди козацької історії.
Покорщина – маєток Дараганів у Козельці – є класичним маєтком багатої старшини.

Комплекс включає в себе житловий будинок.

Та кам’яницю – муровану будівлю для зберігання зброї та цінностей, господарчі споруди.

Наприкінці ХVІІІ століття козацтво поступово інкорпорувалося до імперського дворянського стану. Це відбилося і у архітектурі.
У Седневі зберігся маєток родини Лизогубів, який прекрасно демонструє цей перехід.

Невеличкий, але палац, парк, паркова архітектура вже нагадують відомі дворянські комплекси, але ще не такі пишні.

Ще один приклад – маєток Кочубеїв у Батурині.

Про справи вічні теж не варто забувати. Тому старшина, якщо мала таку можливість, будувала родинні усипальниці. І знову гарним прикладом є Воскресенська церква у Седневі – родова усипальниця Лизогубів.

Та церква святого Якова у Єлецькому монастирі Чернігова – усипальниця Якова Лизогуба.

Також можна згадати про 4 церкви, що пов'язані із родиною Розумовських, але це вже інший «калібр» родини.
Церкви Різдва Богородиці у Козельці, Трьохсвятительська у Лемешах, Воскресенська у Батурині та Хрестовоздвиженська у Ніжині були побудовані як усипальниці різними представниками Розумовських.



Читайте також:
Дерев'яна хата в поєднанні з церковним стилем: український архітектурний модерн на Чернігівщині