На Чернігівщині 9 вересня в останню путь провели чотирьох захисників України — Андрія Голляку, Віктора Кіріченка, Миколу Городничого та Ігоря Волкова. А 8 вересня попрощалися з Володимиром Трипольським і Дмитром Потернаком.
Про це повідомили в Бахмацькій, Срібнянській, Носівській та Варвинській громадах на сторінках у Facebook. Також інформацію Суспільному надав старший науковий співробітник Чернігівського військово-історичного музею, заслужений працівник культури України Сергій Лаєвський.
Андрій Юрійович Голляка народився 10 липня 1977 року в місті Бахмачі. Закінчив Бахмацьку ЗОШ №5, певний час працював у Києві.
7 березня 2025 року Андрія Голляку мобілізували до лав ЗСУ. Під час виконання бойового завдання боєць зазнав тяжкого поранення, тривалий час лікувався. Чоловік отримав інвалідність І групи.
Помер воїн 8 вересня 2026 року в місцевій лікарні.
Поховали бійця у Бахмачі.
Віктор Миколайович Кіріченко народився 14 грудня 1989 року в селі Никонівка. Тут пройшли його дитинство та юність, тут він закінчив вісім класів Никонівської школи. Згодом продовжив навчання у Срібнянській середній школі, де здобув повну загальну середню освіту.
Навчався у Сокиринському аграрному ліцеї. Працював різноробочим у колгоспі, допомагав односельцям у різних господарських роботах.
25 червня 2024 року Віктора мобілізували до лав ЗСУ. Воював на Курському напрямку.
Загинув воїн 23 вересня 2024 року внаслідок артилерійського обстрілу. Весь цей час його вважали зниклим безвісти. Лише нещодавно тіло воїна повернули додому.
Поховали Віктора Кіріченка у рідному селі.
Микола Олександрович Городничий народився 28 грудня 1985 року в Носівці. Закінчив міську школу №2, здобув спеціальність електрика. Працював у Київському метрополітені.
Свій військовий шлях Микола розпочав ще у 2015 році. Брав участь в АТО, був учасником бойових дій. А з перших днів повномасштабного вторгнення у 2022 році знову став на захист України. Був на передових позиціях різних напрямків, а останнє бойове завдання виконував на Харківському. Микола мав високий рівень підготовки, проходив службу в 2-му корпусі Національної гвардії України «Хартія», де був майстром-зв'язківцем штурмового батальйону.
Загинув Микола Городничий 1 вересня 2026 року під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Стецьківка на Харківщині.
Поховали воїна у Носівці.
У нього залишилися батьки, донька та наречена.
Ігор Ігорович Волков народився 11 листопада 1969 року. У 1989 році пішов на строкову службу, де був на посаді фельдшера. Після закінчення служби чоловіка звільнили у запас.
Працював водієм маршрутного таксі.
«Він був справжнім господарем. Умів працювати руками, любив щось майструвати, ремонтувати, облаштовувати. Особливе задоволення йому приносила робота на землі. Він із любов'ю займався городніми справами, вкладаючи у це свою працю, терпіння і душу. Одним із його найбільших захоплень була риболовля. Він любив цей спокій, природу, тишу біля води. І якщо вже хотів порибалити, то погода для нього не була перешкодою — міг поїхати на риболовлю навіть у лютий мороз», — згадують про Ігоря рідні, за інформацією Сергія Лаєвського.
1 червня 2026 року Ігоря Волкова мобілізували до лав ЗСУ. Після призову пройшов базову загальновійськову підготовку та продовжив службу на посаді водія господарчого відділення взводу матеріального забезпечення 3-го механізованого батальйону військової частини А5348.
Під час проходження військової служби Ігор тяжко захворів. 25 серпня 2026 року його госпіталізували до Військово-медичного клінічного центру Західного регіону у місті Львові. Але 1 вересня 2026 року його серце зупинилося.
Поховали Ігоря Волкова у Чернігові на кладовищі «Яцево».
У нього залишилися мама, дві доньки та онучка.
Володимир Анатолійович Трипольський
Поховали військового у Варві.
Дмитро Миколайович Потернак народився 14 липня 1989 року в місті Київ. Навчався у загальноосвітній школі №14, захоплювався спортом та футболом.
Після школи закінчив Міжнародне вище професійне училище зв'язку в місті Києві.
Свою трудову діяльність розпочав на броварні. Працював помічником броваря. За час роботи здобув практичний досвід у сфері пивоваріння, навчився працювати з професійним обладнанням та відповідально ставився до виконання поставлених завдань.
Згодом продовжив професійний розвиток та перейшов працювати до компанії «Магнум Бір», яка спеціалізується на встановленні та обслуговуванні обладнання для розливу пива.
27 серпня 2026 року солдат Дмитро Потернак загинув під час виконання бойового завдання в Донецькій області.
Поховали воїна у селі Стара Басань.
У нього залишилися дружина Оксана Вікторівна та син Ілля.
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube, WhatsApp, TikTok.
