На Чернігівщині 3 вересня попрощалися з чотирма захисниками України: Святославом Пархомчуком, Віктором Свистою, Романом Казорою та Олексієм Ященком. Усіх їх вважали зниклими безвісти.
Про це повідомляють в Іванівській, Мринській та Новгород-Сіверській громадах. Також інформацію Суспільному надав старший науковий співробітник Чернігівського військово-історичного музею, заслужений працівник культури України Сергій Лаєвський.
Святослав Васильович Пархомчук народився 8 липня 1983 року в селі Переспа Рожищенського району Волинської області. Там розпочав навчання у місцевій школі. Згодом родина переїхала до Луганської області, у Сватівський район, село Свистунівка, де Святослав закінчив середню школу.
Після закінчення школи хлопець переїхав до своєї сестри в село Количівка Чернігівського району Чернігівської області.
Навчався в одному Чернігівських профтехучилищ, де здобув професію газозварника.
Потім проходив строкову військову службу в лавах ЗСУ. Повернувшись з армії, працював завідувачем складу фірми «Хортиця».
У 2015 році знову став на захист України, брав участь в АТО. Служив у військовому званні молодшого сержанта, обіймав посаду командира бойової машини, командира відділення спеціального призначення.
13 червня 2024 року, виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Роздолівка Бахмутського району Донецької області, Святослав Пархомчук зник безвісти.
Через понад два роки ДНк-експертиза підтвердила, що того дня військовий загинув.
Відспівали захисника у Катерининському храмі у Чернігові, поховали у селі Количівка на новому кладовищі.
Віктор Григорович Свиста народився 4 вересня 1982 року в селі Держанівка (нині Носівської громади). З 1986 року проживав з батьками в селі Селище (нині Мринської громади), де закінчив місцеву школу.
Потім вступив до Київського енергетичного технікуму на навчання за спеціальностю «Монтаж та експлуатація теплоенергетичних устаткувань атомних станцій». Після навчання проходив строкову військову службу в лавах ЗСУ.
Повернувшись з армії, влаштувався робітником на м'ясокомбінат у Києві.
«Любив свою родину, часто приїжджав до батьків у село, допомагав по господарству, рибалив. Вітя мав багато друзів. Був працьовитим, добрим, щирим, товариським, готовим прийти на допомогу», — пишуть про Віктора Свисту у громаді.
У липні 2025 року чоловіка мобілізували.
Навчання проходив в Гончарівському навчальному центрі. Здобув військову спеціальність «старший стрілець-вогнеметник», після чого бійця скерували у 81-шу окрему аеромобільну бригаду на Краматорський напрямок.
«З 10 вересня 2025 року він виконував бойові завдання в гарячих точках біля населеного пункту Серебрянка Донецької області. А 8 листопада 2025 року в результаті штурмових дій противника та тривалого вогневого ураження було здійснено знищення позиції 2 аеромобільної роти, в результаті чого зв'язок з солдатом Свистою було втрачено», — пишуть у громаді.
З того часу Віктора Свистуна вважали зниклим безвісти.
«Під час пошукових операцій у травні 2026 року виявили понівечене тіло українського воїна. Експертиза ДНК підтвердила, що Віктор Свиста загинув 8 листопада 2025 року у районі населеного пункту Серебрянка Донецької області», — повідомляють у громаді.
Попрощалися та поховали захисника у Селищі. У нього залишились батьки, брат і сестра.
На території Мринської громади 3 вересня оголосили Днем жалоби.
Роман Федорович Казора народився 18 липня 1988 року в селі Гірки Новгород-Сіверського району.
Навчався у Березнянській школі-інтернаті. Після навчання працював у ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод».
У листопаді 2024 року чоловіка мобілізували до лав ЗСУ.
З весни 2025-го його вважали зниклим безвісти.
Загинув військовий 7 травня 2025 року під час виконання бойового завдання.
Попрощалися та поховали Романа Казору у селі Гірки Новгород-Сіверської громади.
Олексій Миколайович Ященко народився 30 березня 1993 року у Чернігові.
Навчався у школах №14 та №24. Потім почав працювати на будівництві у Києві. А з 2015 року працював будівельником у Чернігові.
«У лютому 2022-го, не маючи військового досвіду, не вагаючись взяв до рук зброю та став на захист рідного міста. Згодом долучився до лав 115-ї ОМБр (окремої механізованої бригади). Восени 2022 року зазнав тяжкого поранення в Донецькій області біля населеного пункту Опитне. Однак після лікування продовжив службу в 115-й ОМБр, був на гарячих напрямках», — розповідають про Олексія Ященка його рвдні, за інформацією Сергія Лаєвського.
Загинув Олексій Ященко 12 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі села Новобахмутівка Покровського району Донецької області.
Військовий був нагороджений почесним нагрудним знаком, «Золотий хрест», а також має медаль «Ветеран війни-учасник бойових дій».
Попрощалися та поховали Олексія Ященка у Чернігові на кладовищі у Ялівщині. У нього залишились дружина, донька та мати.
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube, WhatsApp, TikTok.
