У селі Макіївка на Чернігівщині місцеві жителі прикрасили занедбані хати хустками та вишиваними рушниками своїх мам, бабусь та прабабусь, аби так прикрасити центр села. Як розповіла Суспільному Валентина Зеніч, у громаді зібрали понад 300 хусток та рушників, якими з усіх боків прикрасили дві дерев'яні хати.
Жителька села Макіївка Валетина Зеніч показує хустки, які належали її рідним, а тепер прикрашають одну із занедбаних хат у центрі села. Бабусиній хустці приблизно 100 років. Жінка каже: так прикрасити будинки була її ідея.
«Хусток у нашій громаді і по селах дуже багато, тому що наші бабусі, матері збирали ці хустки і раніше носили. Зараз так не носять. І я вирішила, що багато цих хусток можна ними хату трохи обшити. Одягнути. Ми прибивали степлером. А коли ділянка на дверях чи вікнах, то не було куди прибивати, то ми зшивали нитками хустка до хустки».
За словами виконувачки обов'язків Макіївського сільського голови Вікторії Осадчої, ці дві дерев'яні хати були в занедбаному стані та розташовані в центрі села, поруч з алеями полеглих та зниклих безвісти воїнів. Один будинок має власника, який дозволив жителям села прикрасити його, інший — на балансі «Укрпошти».
«Ми неодноразово до них зверталися, просили цю будівлю прибрати. Тому що вона дещо в аварійному стані і естетичний вигляд псував центр нашої громади. Вони відмовили нам, у нас є підтверджувальні всі документи про те, що вони не можуть — бо будівля на балансі у Фонді державного майна. Вони відмовилися прибрати цю будівлю, тому ми вирішили її облаштувати так. Ці будинки були такі занедбані, зовсім не підходили нам за естетичним виглядом. Коли проходиш по Алеї надії і повертаєш обличчя, дивишся — навпроти обличчя наших загиблих хлопців зовсім не гарні будівлі були».
Окрім хусток, хати прикрасили також і вишитими рушниками.
«Ці рушники — це витвір мистецтва наших предків, які колись важко працювали, їх вишивали. Ось вони були десь у шафах, гардеробах, а тепер тут люди бачать, які були колись малюнки, якими вони були яскравими. Ми коли звертаємо увагу, то бачимо найбільше червоно-чорних кольорів», — говорить Вікторія Осадча.
Вікторія Осадча розповідає: навколо хат, прикрашених хустками та рушниками, вони власноруч створили фотозону в етнічному стилі.
«Хтось приніс картину, жителька нашої громади подарувала нам коврики, наші пожежники з піддонів зробили лавки, щоб люди могли сісти і сфотографуватися. Тобто все доповнювалось елементами нашої української культури, звичаїв. Хочеться відроджувати, щоб наша культура існувала, щоб ми розвивалися».
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube, WhatsApp, TikTok.
