На Чернігівщині 11 серпня попрощалися з чотирма захисниками України: Олександром П'ятенком, Вадимом Майстренком, Дмитром Сетком та Олександром Воєдилом.
Про це повідомляють Коропська селищна рада, Менська міська рада, Ріпкинська селищна рада на своїх сторінках у Facebooк. Також інформацію Суспільному надав старший науковий співробітник Чернігівського військово-історичного музею, заслужений працівник культури України Сергій Лаєвський.
Олександр П'ятенко народився 2 грудня 1968 року в селі Бужанка. Після закінчення Чернігівського радіомеханічного технікуму та строкової військової служби розпочав свій професійний шлях у правоохоронних органах. Приблизно 25 років Олександр присвятив службі в органах внутрішніх справ.
«Працював від патрульного та дільничного інспектора до керівних посад, від сержанта до полковника. Увесь цей час його професійне життя було пов'язане з Коропським райвідділом міліції».
У 2001 році Олександр закінчив Національну академію внутрішніх справ України. У 2002 році обійняв посаду заступника начальника по роботі з персоналом Коропського РВ УМВС.
У 2005 році очолив відділ дільничних інспекторів міліції, а через рік став начальником міліції громадської безпеки. У 2013 році обійняв посаду заступника начальника Коропського РВ УМВС – начальника міліції громадської безпеки.
У 2014 році Олександр виконував завдання в зоні проведення антитерористичної операції. Наступного року був звільнений у запас.
«Для Олександра П'ятенка це була не просто професія. Він жив роботою, віддавався службі сповна. Був вимогливим, але водночас людяним керівником, який умів бути справедливим і відповідальним. Його професіоналізм, принциповість та відданість справі пам'ятають колеги».
У Олександра П'ятенка є дружина та двоє дітей.
«Дружина пригадує, як ще у 1991 році, після проголошення незалежності України, саме Олександр Володимирович почав вести службову документацію українською мовою у Коропському райвідділі. Для нього це було природним проявом любові до своєї країни. А 24 лютого 2022 року любов до України привела Олександра П'ятенка на її захист. "Ти спиш? Вставай — війна", — саме ці слова рано-вранці у перший день повномасштабного вторгнення РФ почула від чоловіка Алла».
Олександр П'ятенко служив командиром взводу у складі 119-ї окремої бригади територіальної оборони. Він захищав Україну на Сумщині, Харківщині, Покровську та на інших найгарячіших напрямках фронту.
8 серпня 2025 року Олександр зник безвісти під час виконання бойового завдання в Серебрянському лісництві на Луганщині.
Вадим Майстренко народився й виріс у Мені.
«Рідні та друзі згадують його як доброго, спокійного чоловіка зі справді золотими руками: він будував неперевершені каміни й печі, завжди допомагав іншим і дуже любив свого єдиного сина. Побратими поважали його за мужність, підтримку й зразкову службу».
У січні 2025 року Вадим долучився до лав Збройних Сил України. Служив навідником в аеромобільному відділенні 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади.
З 10 травня 2025 року Вадима вважали безвісти зниклим. У серпні 2026 року підтвердили, що саме 10 травня 2025 року Вадим загинув під час російського артилерійського обстрілу поблизу села Олешня Суджанського району Курської області.
Поховали чоловіка з військовими почестями на Гурнівському кладовищі в Мені.
Дмитро Сетко народився 13 лютого 1986 року. Він житель селища Ріпки.
Дмитро помер, перебуваючи на лікуванні, 31 липня 2026 року.
«Дмитро долучився до лав оборонців України, щоб захистити рідну землю, своїх близьких і кожного з нас від російської агресії. Його мужність, відданість військовому обов'язку та любов до Батьківщини назавжди залишаться прикладом справжнього патріотизму та незламності духу. Провести військового в останню путь прийшли рідні, друзі, побратими та жителі громади».
Поховали його на центральному кладовищі в Ріпках.
Олександр Воєдило народився 9 липня 1988 року у Чернігові, повідомив Сергій Лаєвський. Навчався у школі №18, згодом — у Чернігівському юридичному коледжі та Запорізькому інституті права.
Працював у Чернігівській колонії №44, Державній кримінально-виконавчій системі. Мав звання капітана.
«Ті, хто знав Олександра, пам'ятають його завжди привітним, усміхненим. Мав багато друзів».
28 вересня Олександр став на захист України. Службу проходив на посаді санітара лікувального відділення медичної роти військової частини 0932.
5 серпня 2026 року Олександр загинув. Поховали його у Чернігові на кладовищі «Яцево».
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube, WhatsApp, TikTok.
