Близько року в безлюдному селі Мурав'ї, що на Чернігівщині, на самому кордоні з Росією самотужки виживав собака на прізвисько Дружок. Його 82-річна власниця Антоніна Гуд була змушена залишити тварину навесні 2023 року, коли пішки разом з останніми жителями евакуювалася через зруйнований міст. Навесні 2024-го собаку забрав син пенсіонерки, який приїхав перевірити покинуте господарство. Зараз пані Антоніна разом із собакою живуть у Новгороді-Сіверському.
Власниця собаки Антоніна розповідає, що під час евакуації не знала, де знайде притулок, тому довелося залишити тварину.
"Я зібралася і пішла. Сумку взяла на плечі та пішла на Грем’яч уже. Іду на Грем’яч, а його відв’язала, заплакала. Кажу: «Ну що, лишайся один». Куди ж мені його подіти?"
Жінку прихистив у своєму домі знайомий із Новгорода-Сіверського — дев’яностодворічний Валентин Латаков. А Дружок до 2024 року жив сам, без господарів, у безлюдному селі.
"Там на садибі залишилися картопля некопана й буряки, і все, що було. Він, бідний, вирвав і їв картоплю, буряк — так харчувався".
Дружок досі їсть сирі овочі. Найбільше полюбляє огірки та картоплю, розповідає хазяйка. Така всеїдність у Дружка — від попереднього господаря. Щеням його привезли з Росії — із сусіднього Почепа. Перший господар у Мурав’ях собаку не жалів, каже Антоніна Гуд. У того господаря пенсіонерка і забрала Дружка. Він був уже дорослим собакою.
"Він і раніше таке у діда того їв, бо він так його годував. Він жінку не хотів годувати, а собаку тим паче — картоплі якої зварить, товче — не товче, води линув — так він і харчувався".
За словами жінки, одного разу її син поїхав подивитись на покинуте господарство і біля їхнього дому його зустрів Дружок. Навесні 2024-го її син наважився приїхати до Мурав’їв ще раз, розповідає пані Антоніна. Його знову зустрів Дружок.
"Він же радий, біля мотоцикла ляже і лежить, щоб його ж забрали… А тоді каже: «Дружок, я поїхав, залишишся один». А в нього, каже, як пішли сльози: «Так я сам їхав до Грем’яча і плакав через нього»".
Тоді чоловік повернувся і забрав Дружка з собою. Скільки років собаці, Антоніна Гуд не знає. Каже, понад десять.
"Тоді вже як привезли, скільки у нього радості було, і кинеться до сина, дякує, то до мене кинеться, наче каже: «Де ти поділася, навіщо мене кинула?» Він, бідний, там зимував один".
Тепер будинку в Мурав’ях, де жила Антоніна Гуд, немає. Його спалила російська армія. Дружок нині сторожить двір у Новгороді-Сіверському. Але, коли у дворі чужі люди, його доводиться пристібати.
У січні 2026 року біля будинку пенсіонерів у Новгороді-Сіверському вибухнув російський "шахед". Відтоді ці люди живуть з OSB-плитами замість вікон.
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube, WhatsApp, TikTok.
