На Чернігівщині 6 липня в останню путь провели чотирьох військових: Богдана Поклада, Владислава Стеценка, Максима Марченка, Сергія Смолянченка.
Про це повідомляють Славутицька міська рада, Бобровицька територіальна громада, у Соборі Всіх Святих у Ніжині. Також інформацію Суспільному надав старший науковий співробітник Чернігівського військово-історичного музею, заслужений працівник культури України Сергій Лаєвський.
Богдан Поклад народився 17 квітня 1985 року в селі Боровики Чернігівського району.
Закінчив школу в селі Дніпровське. Навчався у Чернігівському професійно-технічному училищі, де здобув фах зварювальника. Працював у Чернігові та на будівельних підприємствах міста Славутича.
Служив у територіальній обороні Славутича.
У липні 2024 року чоловіка призвали до лав Збройних Сил України. Проходив службу на Чернігівщині та Сумщині на посаді навідника зенітного кулеметного відділення.
28 червня 2026 року Богдан загинув у селі Набережне на Сумщині.
Поховали бійця у Славутичі.
У нього залишилися дружина, донька, син та мама.
6 липня у Славутичі оголосили Днем жалоби.
Владислав Стеценко народився 18 квітня 1997 року в селі Наумівка Ніжинського району.
Навчався в Носівській середній школі №4.
Після закінчення школи вступив до Ніжинського професійного аграрного ліцею №35, де здобув спеціальність слюсаря з ремонту автомобілів, електрозварювальника ручного зварювання.
Після закінчення навчального закладу працював різноробочим на різних підприємствах.
Владислава призвали на військову службу у квітні 2025 року.
Загинув боєць 26 серпня 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Поховали військового на кладовищі в рідному селі.
4–6 липня у Бобровицькій громаді оголосили Днями жалоби.
Максим Марченко народився 8 лютого 1989 року. Він випускник Чернігівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою.
"Максим до кінця виконав свій обов'язок, захищаючи територіальну цілісність та незалежність нашої держави".
Загинув у бою за Україну на Запорізькому напрямку. Поховали Максима в селі Кропивне, що у Ніжинському районі.
Сергій Смолянченко народився 12 січня 1975 року.
Навчався у школі №13 у Чернігові.
Після закінчення школи працював на заводі "Металіст". Згодом — на будівництві.
У жовтні 2024 року добровольцем долучився до війська. Служив командиром кулеметного взводу.
"Телефонував 1 січня 2025 року і сказав останні слова: «Мамуля, я люблю тебе більше за життя». З цього дня він більше не телефонував", — ділиться мама Сергія.
З 10 січня 2025 року чоловіка вважали зниклим безвісти.
23 червня 2026 року підтвердилося, що він загинув.
Поховали воїна у Чернігові на кладовищі в Ялівщині.
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube, WhatsApp, TikTok.
