У Чернігові 2 липня прощалися зі штаб-сержантом 3-ї окремої штурмової бригади Олександром Горловим із села Бігач Березнянської громади. Його чекали на повернення з полону два роки. У неволю військовий потрапив у червні 2024-го. Перебування чоловіка там підтвердив Міжнародний комітет Червоного Хреста. Цьогоріч, після репатріації тіл, родині повідомили про збіг ДНК.
Уже служив, а казав "працюю"
Дядько Олександра Горлова Віталій Ворошило розповідає: у свій час племінник проходив строкову службу в армії, згодом підписав контракт, та за п'ять років повернувся до цивільного життя.
Працював водієм у "Пожтехніці". Потім — автомеханіком на СТО в Одесі. У травні 2023-го Олександра мобілізували.
"Він механік був хороший. Навіть – винятковий. Усі вважали, що він в Одесі, а він уже служить. Розумієте? Але нам нікому нічого не казав, казав «працюю»", — розповів Віталій Ворошило.
Олександр служив майстром ремонтної майстерні артилерійського озброєння. Як раніше розповіла Суспільному у телефонній розмові його сестра Ірина Поклад: брат потрапив до полону 2 червня 2024-го біля Новоєгорівки на Луганщині.
"Чекали, чекали, поки цього року нам не зателефонували..."
Рідні побачили Олександра на відео, оприлюдненому росіянами. Наприкінці липня 2024 року року перебування військового в полоні підтвердив Міжнародний комітет Червоного Хреста, а Координаційний штаб змінив його статус на "полон підтверджено".
"Чекали, чекали, поки ось цього року нам не зателефонували про те, що у нас є збіг ДНК, мого і матері. Збіг з неопізнаним трупом. Це для нас був, я навіть не знаю... шок сказати? Це не був шок... Така була надія на те, що ті падлюки, які підтвердили (в моєму розумінні і в розумінні моєї родини), що вони за нього відповідають, що він буде, як кажуть, ну хоч трошки доглянутий, як-небудь, уже не таке ставлення, а тут на тобі – збіг", — каже Ірина Поклад.
За офіційними даними Олександр Горлов, помер 7 серпня 2024 року, перебуваючи у російському полоні. Йому було 47.
Олександр Миколайович Горлов народився 13 вересня 1976 року у селі Миколаївка на Чернігівщині.
У 1977 році сім'я переїхала в село Бігач на Менщину, а у 1981-му — у село Грем'яч на Новгород-Сіверщину. Але згодом повернулися у Бігач. Після закінчення Бігацької школи Олександр вивчився у Ніжинському агротехнічному коледжі за спеціальністю "Механізація сільського господарства".
Воював на різних напрямках: Донеччина, Харківщина, Луганщина.
Поховали Олександра Горлова у рідному селі Бігач. У нього залишилися мати і сестра.
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube, WhatsApp, TikTok.
