На Чернігівщині 12 червня попрощалися з Миколою Божком, Євгенієм Власюком та Олександром Дубініним.
Про це повідомляють Кіптівська сільська рада, Борзнянська територіальна громада на своїх сторінках у Facebook. Також інформацію Суспільному надали у Першій окремій важкій механізованій Сіверській бригаді та старший науковий співробітник Чернігівського військово-історичного музею, заслужений працівник культури України Сергій Лаєвський.
Микола Божко народився 11 серпня 1975 року в селі Кіпті. Навчався у Кіптівській та Чемерській школах. Після здобуття середньої освіти отримав фах водія та пройшов строкову військову службу.
Після демобілізації працював у місцевому колгоспі, згодом — у Горбачівському лісництві, а після переїзду до Чернігова — на Камвольно-суконному комбінаті. Створив родину, разом із дружиною виховав двох синів.
У грудні 2023 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив на посаді старшого сапера групи розмінування.
"За сумлінну службу, мужність і відданість військовому обов’язку Микола неодноразово був відзначений нагородами", — повідомили у сільській раді.
Микола Божко загинув 9 червня 2026 року під час проходження військової служби у Харківській області.
Євгеній Власюк народився 18 листопада 2001 року. З 2008-го по 2017 рік навчався у Борзнянській спеціалізованій школі-інтернаті.
"Ще зі шкільних років він мріяв стати військовим, захищати свою країну. Ця мрія стала його покликанням і справою життя. Євгеній був добрим, щирим, чуйним і світлим юнаком. Він умів підтримати, вислухати, допомогти. Його поважали однокласники, цінували вчителі, любили рідні та друзі. Відповідальний і талановитий, він гарно малював, захоплювався музикою та чудово грав на гітарі. У його серці було багато добра, тепла та життєвих планів", — повідомляють у Борзнянській громаді.
Спочатку Євгеній навчався у Чернігівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою, згодом — у Київському інституті Національної гвардії України.
Також служив у лавах Збройних Сил України. У 2024 році Євгеній отримав офіцерське звання.
"Молодий офіцер мужньо боронив Україну на найгарячіших ділянках фронту, залишаючись вірним військовій присязі та своєму обов’язку. Саме на Донеччині обірвалося його життя".
У Євгенія залишилася донька, дружина та сестра.
Підполковник Олександр Дубінін народився 13 червня 1975 року, повідомили у Першій окремій важкій механізованій Сіверській бригаді.
У 1997 році закінчив Київський інститут Сухопутних військ. З 2018 року по 2021-й включно брав участь у бойових діях на території Донецької та Луганської областей.
Олександр Дубінін служив у Першій окремій важкій механізованій Сіверській бригаді.
"Військова служба в 1-й ОВМБр почалась з 2017 року на посаді помічник начальника технічної частини, в 2018 році був на посаді заступника командира танкової роти з озброєння танкового батальйону. В 2019 році був командиром танкового взводу танкової роти танкового батальйону де і зустрів повномасштабну війну".
З середини 2022 року Олександр був на посаді начальника бронетанкової служби технічної частини, потім в 2023 році став начальником служби експлуатації наземних систем озброєння, озброєння логістики.
З кінця 2023-го по лютий 2026 року Олександр Дубінін був начальником служби наземних систем озброєння, озброєння логістики, а вже з лютого 2026 став начальником озброєння — заступником начальника логістики.
Помер Олександр 7 червня 2026 року. Поховали його в Чернігові на кладовищі "Яцево", повідомив Суспільному Сергій Лаєвський.
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube, WhatsApp, TikTok.
