На Чернігівщині 23 та 24 квітня попрощались із захисниками України Віталієм Мешковим, Іваном Радченком, Олександром Любицьким, Миколою Беньком та Олександром Чикалом.
Про це повідомили у Бобровицькій, Ніжинській, Срібнянській, Комарівській громадах та Довжицькому старостинському окрузі. Також інформацію надали родичі одного із військових.
Віталій Мешков народився 1 червня 1986 року.
Навчався в Довжицькій середній школі. Після закінчення 9 класу працював у місцевому сільгосппідприємстві та на будівельних роботах.
У жовтні 2023 року долучився до лав ЗСУ. У грудні під час артобстрілу зазнав поранення під Авдіївкою Донецької області.
"Пролікувався, через деякий час повернувся на службу. Та, на жаль, війна тяжко вплинула на здоров'я та морально-психологічний стан захисника. Помер Віталій Мешков 19 квітня 2026 року", — пишуть на сторінці старостинського округу.
Попрощалися з чоловіком 23 квітня.
Іван Радченко народився 13 лютого 1986 року в місті Києві.
Навчався в столичній школі №251. Дитячі та юнацькі роки Івана пройшли в селі Сухиня Бобровицької громади.
У 2004 році був призваний на строкову військову службу, потім проходив службу в лавах ЗСУ за контрактом.
У 2009 році, звільнившись із військової служби, працював в охоронних структурах міста Києва.
15 березня 2026 року чоловіка мобілізували.
13 квітня 2026 року, під час проходження військової служби, Іван Радченко помер внаслідок хвороби.
Поховали бійця 24 квітня у селі Сухиня.
У нього лишились донька, батько, брат.
Олександр Любицький народився у 1983 році.
З перших днів повномасштабного вторгнення добровільно долучився до лав захисників.
Спочатку стояв на захисті Ніжина, а потім воював на багатьох напрямках: Бахмут, Отрадівка, Опитне, Майорське, Запорізький напрямок.
Загинув боєць 16 квітня на Куп'янському напрямку.
Поховали чоловіка 24 квітня на Троїцькому кладовищі у Ніжині.
Микола Бенько народився 18 грудня 1991 року в селі Калюжинці на Прилуччині.
Згодом родина переїхала до села Сокиринці, де у 1998 році він пішов до першого класу місцевої школи.
Після закінчення школи, у 2009 році, вступив до Прилуцького професійного ліцею, де здобув професію маляра-штукатура. Працював у ТОВ "Батьківщина", згодом працював у Києві.
У 2025 році долучився до лав Збройних сил.
Помер боєць 18 квітня 2026 року.
Поховали його 24 квітня у селі Сокиринці.
Олександр Чикало народився 8 квітня 1980 року в Києві.
"Але всі канікули він проводив на Чернігівщині, у селі Шевченка та Прохори. Він був людиною праці: 24 роки свого життя віддав роботі в «Київпастранс», продовжуючи справу батька", — повідомили родичі військового.
12 грудня 2023 року Олександр добровольцем долучився до війська. Проходив службу на Луганщині, Сумщині, Дніпропетровщині та Харківщині.
Командував відділенням управління мінометної батареї у складі 67-ї бригади.
"Після першого поранення у лютому 2025 року він не залишився в тилу, а повернувся до своїх побратимів".
13 березня 2026 року в районі села Великомихайлівка на Дніпропетровщині Олександр Чикало зазнав поранення.
"38 днів лікарі в Києві боролися за його життя, але 20 квітня серце воїна зупинилося. Йому назавжди залишиться 46".
Поховали бійця 24 квітня на кладовищі у селі Прохори.
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube, WhatsApp, TikTok.
