У Чернігові 11 березня попрощалися з 29-річним Олегом Прядком із позивним "Сєвєр". Він був учасником Революції гідності, воював в АТО/ООС, а у 2022 році обороняв Чернігів. Друг дитинства та побратим загиблого Максим Компанієць у коментарі Суспільному розповів, що Олег з дитинства був патріотом. У 2024 році через поранення міг продовжити службу в тилових підрозділах, але через рік вирішив повернутися на фронт, вже у складі "Азову".
Максим Компанієць каже: Олег Прядко був його другом дитинства та побратимом.
"Олег — це людина з того невеликого відсотка людей, завдяки яким Чернігів є відносно мирним на сьогодні містом. Він боронив Чернігівщину на сході, потім боронив вдома. Тут на ЗАЗі (мікрорайон Чернігова, — ред.) він стояв на блокпості, без жодного вихідного, повністю всю блокаду він протримав. І потім боронив його неодноразово на Донбасі. Він казав: «Я їжджу туди, щоб вони не прийшли сюди»".
Максим пригадує, що боротьбу за незалежність України "Сєвєр" розпочав ще з часів Революції гідності.
"Він з самого дитинства був українським націоналістом, патріотом, був учасником ультрас-спільноти чернігівської «Десни». Почалась Революція гідності, і от він тоді сказав: «Наших б'ють, треба їхати». Тоді йому було 17 років. Він пробув на Революції гідності з першого і по останній день".
Після вторгнення Росії на Донбас Олег пройшов військовий вишкіл, а у 2016 році доєднався до лав ЗСУ. Служив у піхоті та воював на різних напрямках, серед яких Бахмут, Авдіївка, Маріуполь, Світлодарська дуга, Попасна. На початку повномасштабного вторгнення Олег був цивільним, але без вагань став на захист Чернігова у складі 119-ї окремої бригади територіальної оборони, розповідає Максим. Після звільнення Чернігівщини продовжив службу на інших напрямках.
У 2023 році зазнав важкого поранення в районі Білогорівки, а поки проходив реабілітацію, активно долучався до акцій на підтримку військовополонених. Максим Компанієць пригадує, що Олег не пропускав жодної суботи.
"Він ходив сюди з банером із фото своїх побратимів. Безпосередньо з якими воював. Тут його побачили родичі тих побратимів і теж почали виходити, дякувати йому. Почали самі ходити на цю акцію. Це дуже корисна річ, бо тут об’єднуються ті, хто чекають. Для них це є великою підтримкою, коли вони бачать тут людей", — каже Максим Компанієць.
Волонтер Сергій Безшийко розповідає: Олег Прядко допомагав також зі зборами для військових.
"Він брав участь у наших волонтерських заходах, відкривав допоміжні банки, займався волонтерством. І він ніколи не був осторонь цієї біди, яка прийшла на нашу землю".
Як розповів Максим Компанієць, Олег став одним із ініціаторів створення ветеранської спільноти "Величні Сіверяни". Брав участь в організації хвилини мовчання. Також встигав грати в чернігівському театрі ветеранів "Серцевір". Актор та ветеран Юрій Вєткін пригадує, як Олег долучився до колективу.
"Ми їздили на ветеранський фестиваль, він поруч з нами пробув на цьому фестивалі, йому це дуже сподобалося. У нас тоді була вистава «Госпітальна Рапсодія». І я запропонував йому: «Олеже, може, ти спробуєш себе зіграти тут?». А він каже: «Це для мене велика честь буде». І він не соромився. Ви ж розумієте, що виходити на сцену після поранень, і взагалі виходити на сцену дуже важко. Але Олег — це була така людина, яка нічого не боялась у житті. І він заряджав навколо себе цією енергією. І дівчат, і хлопців".
Олег Прядко служив у підрозділі безпілотних систем. 3 березня 2026 року загинув під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку. Поховали Олега Прядка на кладовищі "Яцево" у Чернігові. В нього залишились батько та мати.
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube, WhatsApp, TikTok.
